Як націоналізувати Національний банк

Чому необхідно повернути співробітникам НБУ статус державних службовців?

Постійні скандали в ЗМІ навколо працівників НБУ, підозри численні скарги, що надходять до профільного комітету Верховної Ради, демонструють хибність підходу «високі зарплати – гарантія відсутності корупції». Саме в цьому часто переконують нас «новореформатори», вимагаючи підвищення власних доходів. При цьому забуваючи про другу, набагато більш важливішу складову – відповідальність за свої дії.

У травні 2016 року новий формат закону «Про державну службу» вивів співробітників Національного банку зі складу держслужбовців, як і кілька десятків тисяч інших чиновників по всій країні, включаючи помічників народних депутатів і помічників суддів. Процес виправдовували необхідністю скоротити держапарат, щоб знизити нібито завищені соціальні витрати, наприклад, при виході чиновників на пенсію. Однак, схоже, що з водою виплеснули і дитину: статусу позбулися професійні апаратчики, завдяки яким бюрократична машина справно працює незалежно від зміни політичних еліт.

Що стосується Нацбанку, то вихід «з лона» держслужби, де цей орган перебував ще з 90-х років, був одним із пріоритетів «молодої команди». Здавалося б, все логічно: в державному бюджеті немає рядка під назвою «Нацбанк», всі гроші цей орган заробляє самостійно, а значить сам собі може встановлювати рівні зарплат і рівні соціального забезпечення. Але в дискусії ніколи не звучав важливий аргумент: окрім монетарної функції, Національний банк ще й регулятор банківського сектора від імені держави. Тобто не державне госпрозрахункове підприємство, а державний орган, наділений, серед іншого, і контролюючими повноваженнями.

«Власний заробіток» Нацбанку можливий не тільки і не стільки завдяки «талантам» і «успішності» конкретних менеджерів (як про це спрощено можна було б сказати в бізнес-середовищі), скільки завдяки «державній функції».

НБУ оперує коштами, які в річному вимірі в рази перевищують розміри Державного бюджету і сумарно перевищують розміри ВВП України. І доходи від махінацій з ними цілком можуть бути співставними потокам в «Нафтогазі» та інших монополіях, які давно прийнято вважати осередками корупції.

При цьому якщо за витратами міністерств і державних підприємств стежить Рахункова палата, то операції з державними резервами, із коштами банків, з рефінансуванням банків, з держоблігаціями не може оцінювати ніхто. У законі прямо так і написано, що повноваження Рахункової палати щодо НБУ обмежуються операціями з коштами держбюджету. В іншому – крути, верти, як циган сонцем. А я підкреслюю, йдеться про мільярди і навіть про сотні мільярдів гривень ...

І ще. Якщо до 2015 року Рада НБУ затверджувала увесь кошторис Нацбанку, то тепер – лише в частині адміністративних витрат на його утримання, включаючи зарплати його керівництва.

Втім, сьогодні члени Ради зацікавлені саме у високих зарплатах правління, оскільки їхню особисту грошову винагороду безпосередньо прив'язали саме до доходів керівників будівлі на Інститутській.

Що в підсумку вийшло після проведення цієї реформи? Зарплати керівництва значно перевищили сотню тисяч гривень на місяць. А оплата праці більшості рядових співробітників Нацбанку, навпаки, значно скоротилася. Таким чином, розрив оплати праці Правління НБУ і рядових співробітників став насправді безсоромним. Після виведення працівників НБУ з-під дії закону про держслужбу вони були позбавлені соціальних гарантій, ретельної спецпереверки і конкурсу при прийомі на роботу, в результаті чого в ключових департаментах працюють ледь не вчорашні студенти або люди, які не мають відношення до банківського сектору. Крім того, держслужбовці зобов'язані заповнювати декларації про доходи, а із вступом в силу закону про електронне декларування – і про істотні витрати.

Варто згадати, що в законі «Про держслужбу» є механізм щорічного оцінювання результатів роботи чиновників і можливого звільнення в разі визнання цих результатів незадовільними. Звичайно, часто це виконується суто формально. Але такий механізм існує.

Ще в минулому році ми говорили про те, що це порушення Конституції по відношенню до співробітників НБУ – звуження існуючих прав і свобод прямо заборонено статтею 22 Основного закону. Вже тоді ми прийшли до висновку, що треба виправляти помилки в законі.

Щоб усунути несправедливість і повернути працівників Нацбанку в лоно державної служби, ми підготували відповідний законопроект, який повертає їм такий статус. Більше того, держслужбовцями повинні бути і професіонали в Нацкомісії, що регулює ринок фінансових послуг. До всіх державних регуляторів повинен бути однаковий підхід.

Ми готові до дискусії про нюанси, однак принципова позиція Радикальної партії залишається незмінною: функції держави повинні виконувати професіонали зі зрозумілою системою мотивації і зі зрозумілою системою відповідальності.

Цей законопроект є частиною великого пакету ініціатив, спрямованих на підвищення прозорості роботи і підзвітності Національного банку суспільству. Ініціативи вносяться в парламент в рамках реалізації Стратегії розвитку банківського сектора України до 2020 року, яка була розроблена і прийнята нашим Комітетом наприкінці травня минулого року.