В Києві відбулося засідання Міжнародного комітету з прав людини.

У вступному слові він, зокрема, відзначив нагальні тенденції, що відбуваються в державі навколо боротьби з корупцією:
- 2016 року розпочато повноцінну системну діяльність антикорупційних органів: Національного антикорупційного бюро, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Національного агентства з питань запобігання корупції. Результати їх зусиль ми всі бачимо. Є справи, які розслідуються, є цифри зекономлених для держави коштів. До позитивного прикладу слід згадати реалізацію першого етапу е-декларування. Однак, в країні так не створені Спеціалізовані антикорупційні суди. Це суттєво гальмує поступ.
Учасники Засідання наголосили, що антикорупційна політика є на сьогодні пріоритетною для держави. Про це, зокрема, свідчать й результати опитування суспільної думки, проведеного за підсумками 2016 року Українським інститутом майбутнього. Саме боротьбу зі злом корупції визначили у якості першочергового завдання держави 68% опитаних (!).
Постійні скарги від населення на зловживання отримує й Міжнародний комітет з прав людини. Хабарництво чиновників, вимагання додаткової оплати за державні послуги, які мають бути безоплатними, корумповані правоохоронні органи, недоступність правосуддя, інерція чиновників на місцях тощо.
З такими явищами корупції громадянам доводиться мати справу постійно. З одного боку, вони бачать фантастичні декларації чиновників центральних органів влади, з іншого щодня стикаються з хабарями. Вони бачать численні зловживання, але адекватних дій держави в цьому напрямку поки не відчувають.
Учасники засідання вказали на певне сповільнення реформування антикорупційної системи та пробуксовування в роботі новостворених органів. Відзначили відсутність судових вироків відносно резонансних справ останніх років щодо чиновників-хабарників та колишніх високопосадовців.
На думку членів засідання Міжнародного комітету з прав людини, подібна ситуація спотворює політику держави в очах населення. Існує реальний ризик, що це буде трактуватись громадянами не як реальне бажання виправити ситуацію, а лише як спроба «випустити пару» соціального невдоволення.
- Держава створила й продовжує створювати антикорупційні інструменти. Проте, у своїй діяльності вони ще не досягли того ефекту, якого від них очікують громадяни. На це є об’єктивні причини. Потрібен час. Неможливо подолати корупцію за рік! Особливо коли ця система відносин вибудовувалась останні чверть сторіччя. Тим не менш, попри усі позитивні явища, існує й ризик того, що вкрай необхідні та нагальні реформи можуть зупинитися. І певні свідчення цьому вже є, - зазначив Нікіта Самбожук.
Про сповільнення реформаторського антикорупційного «запалу» держави, на думку присутніх на Засіданні, свідчать і дані Transparency International про стан корупції в світі. Відповідно до висновків звіту цієї організації, незважаючи на прогрес, Україна за рівнем корумпованості залишається на одному рівні з Непалом, Іраном, Казахстаном, Росією, розділяючи з цими країнами «почесне» 131 місце. Хоча ще минулого року Україна в цьому рейтингу була 130-ю.
Особливе занепокоєння членів Міжнародного комітету з прав людини викликає недостатня робота антикорупційних органів на регіональному рівні (місцевих громад). Адже саме там переважна більшість громадян безпосередньо потерпає від корупції. І саме первинна ланка ще недостатньо охоплена антикорупційними нововведеннями.
- Ми постійно відслідковуємо ситуацію в цій сфері. Аналізуємо скарги громадян. Надаємо допомогу. Здійснюємо контроль за державними органами. Формуємо пропозиції. Основною метою нашої роботи в 2017 році я бачу у подальшому створенні атмосфери несприйняття корупції у суспільстві, здійсненні тиску на державу задля ефективної боротьби з проявами корупції, - підсумував Нікіта Самбожук.
За результатами Засідання було прийняте звернення до Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів із закликом активізувати зусилля в боротьбі з корупцією в державі. Серед першочергових завдань Міжнародний комітет з прав людини вбачає якнайшвидше формування системи Антикорупційних судів. Вони мають прийти на заміну традиційних, які довели власну неспроможність ухвалювати незаангажовані рішення в антикорупційних справах.
Комітет також звертає увагу урядовців на необхідності ефективної антикорупційної політики на рівні місцевих громад.