Мої висновки з Давоського форуму

Кілька слів про результати Давоського форуму. Світ постійно змінюється. Але в Україні не всі це хочуть помічати.

Давос завжди демонструє певну відірваність українських еліт від світових економічних трендів.

Саме тому стаття економіста Володимира Панченко є цінною, адже він намагається показати системні зміни у світовому економічному та соціально-політичному порядку денному.

http://korrespondent.net/url.hnd?url=http://www.epravda.com.ua/columns/2017/01/19/618054/

Так званого «вільного» ринку насправді ніколи ніде у світі не існувало. Найбільш лібералізовані країни Заходу тим не менш завжди посилено фінансували власні стратегічні пріоритети – розвиток технологій та енергетичну безпеку. Натомість більшість країн Азії, починаючи із Японії, закінчуючи Китаєм, системно підтримували конкретні пріоритетні галузі також із однозначним  прицілом на технологічне лідерство. Лише це дало їм змогу кардинально підвищити рівень життя громадян. Саме за це точиться боротьба. Кількість технологічних патентів на душу населення та можливість їх захистити часто набагато більше може сказати про багатство чи бідність країни, ніж рівень ВВП.

Азійські країни «збільшують кількість середнього класу в 1,5 рази швидше, ніж Захід: з 500 млн у 2010 році до 1,75 млрд у 2010році».

За останні 40 років розгортання глобалізації, зацікавлені у постійному розширенні ринків та отриманні прибутків Західні країни  поступово віддали ініціативу країнам Азії.

І тепер ми увійшли  у циклічний період посилення  протекціонізму в усьому світі. Навіть у найбільш ліберальних країнах. Як зауважує Володимир Панченко, лише за 2015 рік розвинуті країни ввели понад 600 (!) додаткових бар'єрів для торгівлі. Це спроба самозахисту.

А Україна продовжувала відкриватися світу навіть під час війни. При цьому держава не ставить перед собою амбітних цілей на майбутнє.

Натомість нам потрібно оперативно реагувати на зміну картини світу. Старі рецепти, які надають нам міжнародні фінансові організації, часто вже не працюють, а деякі з них – ніколи не працювали. І цю дискусію, яка точиться навіть всередині самого МВФ вже багато років, наші експерти знов таки часто пропускають непоміченою.

А заклики «віддати все на волю ринку» можна порівняти зі зрадою на полі бою.

За словами Володимира Панченка, азійська сторона вважає добровільне переформатування управління світом ледь не єдиним порятунком для Заходу, коли Китай очолить МВФ, Індія – Раду безпеки ООН.

Ми ж працюємо над тим, щоб створити рівні та прозорі правила для бізнесу, щоб українські компанії мали аналогічну підтримку, яку мають виробники з інших країн. Дешеві кредити саме для технологічних корпорацій, якісну інфраструктуру, прозорі та помірні податки та нормальний захист їхніх прав у суді. І щоб ефективно захищати національні інтереси потрібно уважно стежити за зміною ситуації у світі.