Хто виграє від розколу ОпоБлоку?

Серед людей, що об’єднані матеріально-владними інтересами з наявністю кількох величезних фінансових джерел, єдності не може бути за означенням.

Серед людей, що об’єднані матеріально-владними інтересами з наявністю кількох величезних фінансових джерел, єдності не може бути за означенням. В період політичного переслідування з боку нинішньої влади тих, хто недавно входив в формування під назвою «Партія Регіонів», їх функціонування в складі Опозиційного блоку було формою самозбереження.

Час минув і виявилося, що нова влада окрім риторики нічим не відрізняється від попередньої. Інтереси бізнесу при тому диктують поведінку його політичного виразника. Ті, що задовольняють свої інтереси тепер, здолавши протидію влади, якій напевно не «по-зубах» була імперія Р.Ахметова, зуміли знайти своє місце. Причому реальна гуманітарна допомога Р.Л. постраждалим від війни відповідно формує ставлення до нього електорату не лише на Сході України. Тим гріх не скористатися в перспективі, тим паче, з владою можна домовлятися (у бізнесу завжди є спільні теми).

Для нинішнього режиму наявність бізнесової партії з кандидатом у президенти, який не має шансів на «булаву» і не дуже її прагне, вигідна, бо розпорошує опозиційні можливості на президентських виборах. В будь-якому разі кожен голос за, умовно, В.Новінського – це відібраний голос у, теж умовно, Ю.Бойка, котрий вигідно вирізняється серед усіх нинішніх представників влади і опозиції своєю професійністю і виробничою біографією, досвідом управління та бездоганним володінням мовою.

Таким чином адмінресурсу (йдеться про важелі АП) не ставитиме палиці в колеса партії, утримуваній Р.Л. + В.В. (не сплутайте з президентом РФ), послабиться і протидія в бізнесі та політичному переслідуванні.

Помітне зростання рейтингу Опоблоку – наслідок, з одного боку, провалу внутрішньої і зовнішньої політики влади, з іншого боку, продуманою, зваженою критикою влади лідером блоку та його агітаційною роботою на місцях, де люди довіряють його професіоналізму та досвіду. Наполягання на дострокових виборах з його боку – демонстрація політичної послідовності. Зрозуміло, що добитися дострокових виборів майже неможливо, – ситуативна більшість (неконституційна коаліція) контролюється АП і готує для президента комфортні умови наступної кампанії, в тому числі віддаляючи людей від публічної влади і концентруючи її ще більше шляхом «добровільного» об’єднання громад та задовольняючи апетит світового уряду на українську землю. В реальній перспективі астрономічні борги України повернути нічим, окрім землею. (Що це не відповідає інтересам народу і держави – загальновідомо. Однак владі ті інтереси, вибачте, до одного місця.)

Загальна технологія демонстрування опозиційності і претензій на владу сприятиме співпраці групи Ю.Бойка і Ю.Тимошенко. Чи зможуть вони домовлятися напередодні президентської кампанії, – питання дискусійне. Тимчасово подібне спостерігалося перед виборами 2004 року. Тоді Ю.Т. ще не готова була послати Ющенка подалі з огляду на підтримку того відділом кадрів за океаном. Що зміниться за період до наступних виборів, і як це впливатиме на розкла́ди, буде видно згодом.

В будь-якому разі нинішні пасьянси нічого нового і доброго для країни не передбачають. Чи відчувають нинішні політичні гравці безперспективність продовження боротьби за попередніми правилами, впевненості мало. Було б добре, якби вони (і з огляду на власну перспективу теж) сприйняли потребу не стільки боротьби за владу, скільки за зміну системи влади. Про це є у зверненні до них. Схема проста: разом попрацювати над організацією референдуму щодо змін до Конституції. Закласти основу європейської моделі управління. Тоді президентська кампанія не розколюватиме суспільство і країну. Навіть якби президентами стали всі вони разом!