Сміття для бізнесу й політики.

Як Львівський міський голова вибирається з-під «завалу»

За три кілометри від Львова 30 травня 2016 року сталася трагедія, яка потрясла всю Україну. Під час ліквідації наслідків загорання на сміттєзвалищі поблизу села Грибовичі під обвалом загинули троє рятувальників Державної служби з надзвичайних ситуацій. Подальше розслідування підтвердило, що трагедії можна і потрібно було уникнути. Однак що таке людські життя, коли мова йде про бізнес і політику?

Грибовицьке сміттєзвалище почало діяти з кінця 50-х років минулого століття. І з того часу стало найбільшим полігоном відходів в Україні – 26 гектарів з горами сміття висотою до 60 метрів!

У радянські часи сюди звозили й промислові відходи. Зокрема, кислі гудрони, котрі екологи за рівнем небезпеки прирівнюють до радіоактивних речовин. Тож чи варто дивуватися, що рівень захворюваності на онкологічні хвороби жителів навколишніх сіл перевищував середні показники?

Чи було усе це відомо до 30 травня 2016 року? Звісно. Ще 25 листопада 2003 року головний державний санітарний лікар Львівської області виніс постанову, що забороняла подальшу експлуатацію сміттєзвалища у Грибовичах. У червні 2006 року новообраний Львівській міський голова Андрій Садовий приїхав на зустріч з жителями навколишніх сіл. Тоді він пообіцяв «починаючи з наступного місяця, активно взятися за рекультивацію полігону». Наступний місяць так і не настав навіть через 10 років. І після загибелі на сміттєзвалищі рятувальників «наступного місяця» так досі й не видно.

Як свідчать документи, до Львівського міського голови протягом 10 років його владарювання було чимало звернень від потенційних інвесторів, які готові були вкласти значні кошти в побудову сміттєпереробного підприємства і перетворення полігону в безпечний об’єкт. Однак жодна з пропозицій пану Садовому так і не сподобалася.

Тому інвестори йшли геть, а міський голова на всю міць запустив машину популізму та хабарів жителям навколишніх сіл. Зокрема, аби ті не протестували проти по-суті незаконної експлуатації сміттєзвалища, було проведено телефонну лінію в кожну хату, прокладено водогін, ремонтувалися дороги… Начебто справи й добрі, але ж не за рахунок людських життів.

Чому ж Львівський міський голова протягом своїх двох каденцій так уперто опирався вирішенню проблеми Грибовицького сміттєзвалища? Відповідь на це запитання, очевидно, лежить на поверхні. Полігон здатен приносити величезні прибутки. І він їх приносить, але зовсім не в казну міста Лева.

Як повідомив міністр екології та природних ресурсів Степан Семерак в інтерв’ю інформаційному ресурсу ZIK, «у Грибовичах це була економіка. «Додаткова» економіка. Тіньовий бізнес». За оцінкою міністра, прибуток від сміттєвого тіньового бізнесу може сягати до півмільйона (!) гривень у день.

Звісно ж, як можна випустити з рук таку «золоту жилу»? А те, що полігон нависає дамоклевим мечем над головами десятків тисяч людей, – то дрібниця, не варта уваги демократичного і доброчесного мера.

На запитання журналіста, чому Садовий відганяє інвесторів, Степан Семерак відповів дипломатично: «Я не хочу займатися політичними заявами, але відповідь на ваше питання проста – це тіньова конкуренція».

Через півроку після трагедії в Грибовичах «сміттєвий віз» і досі не зрушив з мертвої точки (погодьтеся, звучить зловісно). Андрій Садовий присвятив цей час не пошуку варіантів вирішення проблеми, а здобуттю… політичних дивідендів. Постійні конфлікти з правоохоронцями, які ведуть розслідування. Пустопорожні політичні заяви. Покривання чиновників міськради, які мали б понести відповідальність за загублені життя людей.

У листопаді 2016 року прес-служба Львівської міської ради виступила з заявою: «Міський голова Львова Андрій Садовий діє на випередження і заявляє, що його намагаються зробити крайнім у кримінальному провадженні щодо трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі. Мер стверджує, що силовики не розслідують його версію трагедії – про підпал на полігоні в Грибовичах».

Разом з тим, як повідомив прокурор Львівщини, у жовтні слідчі отримали висновок комплексної судово-інженерної та еколого-геодезичної експертизи, яким підтверджено порушення вимог законодавства при експлуатації полігону. Експертиза засвідчила, що не було належної герметизації шарів сміття, не проводилося ущільнення відходів важкою технікою та перешарування інертним матеріалом.

Начальнику управління житлового господарства Львівської міської ради Юрію Голецю 1 листопада  оголосили підозру у справі трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі. Йому обрано запобіжний захід – особисте зобов’язання. Однак навіть після цього мер Львова не відсторонив чиновника від роботи.

Усі ці та інші факти свідчать про те, що висновків з трагедії в Грибовичах міська влада Львова не зробила жодних. Хоча, судячи з усього, принаймні один з висновків усе ж є: навіть надзвичайну подію можна використати для політичного рейтингу. Адже у пана Садового досить високі амбіції. Політичні оглядачі стверджують, що Львівський міський голова марить президентством в Україні. От тільки чи не перетвориться внаслідок цього вся країна в Грибовичі?