У січні 2016 року почали діяти положення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, що є частиною Угоди про асоціацію, підписаної в червні 2014 року.
Запровадження зони вільної торгівлі призвело до зниження ввізних мит в Україні для товарів ЄС. Водночас українські експортери вже раніше отримали лібералізований доступ до ринку ЄС завдяки автономним торговельним преференціям (АТП) з боку ЄС, які діяли протягом двох попередніх років.
У 2016 році тарифний захист ринку ЄС для українських експортерів суттєво не змінився, оскільки відповідно до АТП для них вже раніше діяли ввізні мита та тарифні квоти в ЄС, передбачені в Угоді для першого року дії ПВЗВТ. Тому здобутки українських виробників цього року багато в чому залежали від використання раніше невикористаних можливостей (через низький попит в ЄС, невідповідність стандартам ЄС), а також від зниження нетарифних бар’єрів до ринку ЄС.
Як же оцінюють самі українські підприємства результати впровадження зони вільної торгівлі для своєї діяльності?
Відповідно до результатів Опитування українських промислових підприємств, яке проводив Інститут економічних досліджень та політичних консультацій у травні 2016 року, 30,8% промислових підприємств повідомили, що вони виграли внаслідок запровадження поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ).
8,2% керівників підприємств відповіли, що здобутки від ПВЗВТ є для них суттєвими. Лише 10,1% компаній повідомили, що вони втратили від лібералізації торгівлі з ЄС. Решта компаній зазначили відсутність впливу ПВЗВТ на їхню діяльність. Найбільше виграли великі компанії.
Близько 31% компаній машинобудування та важкої промисловості повідомили, що вони виграли від запровадження ПВЗВТ. Виграли також 24% виробників харчової продукції. Зокрема, кілька виробників молочної продукції отримали дозвіл експортувати продукцію на європейський ринок. В цілому, ПВЗВТ вже дозволила 32,2% компаній розпочати або збільшити експорт їх продукції на ринок ЄС (40,9% компаній машинобудування, 30,8% виробників харчової продукції).
24,1% компаній повідомили про початок кооперації з компаніями ЄС, що важливо для їх розвитку. Крім того, 14,7% компаній збільшили імпорт проміжних або/та кінцевих товарів, які стали доступнішими.
Офіційна статистика свідчить про стале зростання рівня експорту товарів та послуг з України до Європейського Союзу. Так, зокрема, за дев’ять місяців 2016 року Україна експортувала до ЄС товарів і послуг на 11,4 млрд. доларів США. Переважну частину цього обсягу становлять товари (85,4%), тоді як частка послуг значно менша (14,6%).
Загалом експорт українських товарів та послуг до ЄС за цей період 2016 року зріс на 9,8 млрд. доларів США порівняно з аналогічним періодом минулого року.
Крім того, 109 українських підприємств отримали статус уповноваженого (схваленого) експортера до ЄС. Станом на 28 листопада 2016 року митні органи України вже видали 47 284 сертифікатів EUR. 1 для експорту до ЄС (з урахуванням верифікованих сертифікатів, виданих наприкінці минулого року).
Однак, попри очевидні успіхи, серйозною залишається проблема захисту національного товаровиробника. Існує цілий ряд потужних українських галузей виробництва, експорт яких у 2016 році знизився – наприклад, металургія (на 3,8%), хімічна промисловість (7,1%), виробництво мінеральних продуктів (12,5%).
При цьому багато країн – партнерів Києва активно використовують доступні інструменти захисту внутрішнього ринку, в тому числі й від української продукції. З-поміж найяскравіших прикладів можна назвати тарифне регулювання імпорту. Так, рівень митного обкладання імпортної готової продукції в ЄС більший за рівень ставок мита на сировину в 7,7 рази, у США – в 7,1 рази, а у Японії – аж у 10,8 рази.
Сам Євросоюз, до речі, не втрачає нагоди посилити позиції свого виробника. У вівторок, 13 грудня, країни Європейського Союзу погодили введення більш високого мита на надмірно дешеві імпортні товари, маючи на увазі перш за все відомого світового лідера дешевого імпорту – Китай. Більшість із 28 країни-членів ЄС проголосували за збільшення тарифів, якщо експортери отримують вигоду від штучно занижених цін на сировину (демпінгу). Наразі мито на імпорт встановлюється на рівні, який дозволяє усунути заподіяну шкоду виробникам ЄС, а не за більш високою ставкою, яка потрібна, щоб підштовхнути ціну експортера до справедливого і нормального рівня. «Європа не має бути наївною і повинна відстоювати свої інтереси, особливо у випадку демпінгу», – зазначив з цього приводу Пітер Зіга, словацький міністр торгівлі.
Україні слід враховувати досвід своїх Західних партнерів, і активно брати на озброєння подібну тактику.
«Ніколи не намагатися робити вдома те, виробництво чого коштуватиме дорожче, ніж купівля» – саме так класик економічної теорії Адам Сміт сформулював «правило поведінки кожного розсудливого господаря».
Перефразуючи А.Сміта, можемо впевнено сказати: втрата національного виробника, створення умов, коли виробництво товарів або послуг вдома буде дорожче, аніж купівля з-за кордону – все це шлях до системної економічної, а згодом і фінансової кризи, наслідками якої стане зупинка вітчизняних підприємств, зростання безробіття і «відтоку мізків», а в перспективі – хронічний дефіцит бюджету і занепад держави.
Все це в умовах відкритості ринків з таким потужним гравцем, як Європейський Союз, не залишає Україні іншого вибору, як боротися за кожного, навіть найменшого, національного виробника. Тільки за таких умов можемо стати саме тим справжнім розсудливим господарем, про якого говорив А.Сміт.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.