Стратегічний ресурс майбутнього

Світ змінився, тож змінилися й ключові ресурси розвитку держави. А для принципово нового стратегічного ресурсу необхідно принципово нові методи отримання чи завоювання такого ресурсу.

Іноді ми говоримо про те, що в Україні недостатньо ресурсів для розвитку. Але яких саме ресурсів потребує країна – золота, грошей, сировини, технологій, території?

Сьогодні світ змінився! Він став взаємопов’язаним, майже не залишилося ізольованих економічних систем. Існує глобальний ринок, який розподіляє природні та фінансові ресурси, спрямовує потік робочої сили, визначає міграційні процеси та структурну перебудову економік країн. Не є проблемою сьогодні знайти капітал на глобальному ринку, не стоїть питання покупки за певну ціну якоїсь сировини(нафти, газу чи редкозему). Глобалізація, структурна взаємопов’язаність економік країн, відкритість кордонів та лібералізація міграційних процесів – це сьогодення, і ці процеси в майбутньому ще більш прискориться та посиляться. Тому боротьба майбутнього не буде спрямована на здобуття «традиційних» ресурсів: територія, земля, сировина, торгівельні шляхи перестали бути критичним чинником розвитку держави. Навіть технології та ноу-хау сьогодні дуже швидко «мігрують» у світі. Боротьба буде відбуватися за інший ресурс, який обумовлює сталий та прогресивний розвиток країни!

Цей ресурс називається «креативний клас». Креативний клас - це люди, які здатні створювати новий та якісний продукт на базі сучасних потреб прогресивних суспільств як у сфері виробництва, так і в сфері послуг: ІТ, біотехнології, індустрія розваг, урбаністика, «зелені технології», енергетика, транспорт та космос. Саме це буде в майбутньому визначати економічну, та відповідно й політичну, могутність держави – здатність створювати сучасний продукт, який має попит у сучасному суспільстві. Та чим більше таких креативних людей у державі – тим успішніше вона зможе конкурувати на глобальному світовому ринку, до якого ми всі дуже швидко рухаємося.

Але як держава зможе отримати такий ресурс, як його «завоювати» - адже це не земля чи територія, не місце концентрації сировини (як вугілля чи нафти). Мова йде про вільних людей, які працюють в першу чергу мізками та створюють щось принципово нове, яскраве, те, що змінює світ.

Можна створити якісну систему освіти, яка буде інтегрована у сучасні галузі економіки та готувати високоосвічені молоді кадри! Але… у сучасному світі, коли кордони майже відкриті, ніхто не дає гарантії, що після навчання та отримання необхідного досвіду високоосвічені та професійні кадри просто «втечуть» з країни у місця більш комфортного проживання. Як приклад можна навести масштабну «втечу мізків» на Захід з республік СДН після розпаду СРСР.

Отже мова йде про те, що для принципово нового стратегічного ресурсу необхідно принципово нові методи отримання чи завоювання такого ресурсу! Мова йде про створення зони комфортного проживання! Саме це буде давати змогу зберігати та залучати креативний клас у країну! Адже для багатьох сьогодні вже постає вибір у якій країні жити: передовій чи відсталій. Для прикладу: якщо в Україні сьогодні не можливо знайти достойної роботи, постійні економічні кризи, величезний рівень корупції, злочинності, деградації суспільства, війна тощо – то молоді та креативній спільноті не комфортно жити – вони шукають своє майбутнє в інших країнах, умови проживання в яких більш комфортні… Саме тому сьогодні в Україні спостерігається масштабна міграція молодих людей не лише у країни «Золотого мільярду» (Польща, Німеччина, Франція, Англія, США, Канада), але й такі екзотичні як ОАЄ, Австралія, Туреччина, Китай, Нова Зеландія. Не рідкі й випадки навіть й переїзду до Росії або Білорусії.

Тому вже сьогодні, а тим більш і в майбутньому, для продуктивних людей, здібності, досвіт та вміння яких вже потребує сучасна економіка, постає вибір – яке місце для проживання та роботи вони оберуть. І держави почнуть конкурувати саме в цьому – хто запропонує креативному класу кращі умови для них та їхніх сімей.

В першу чергу йдеться про соціально-економічні умови країни. Стабільність фінансової системи, гнучкість економічного життя, гарантія прав власності, високий життєвий рівень населення – все це закладає підвалини для створення «зони комфортного проживання». Але й цього не достатньо!

Мова йде про доступність до сучасних базових потреб суспільства – екологічні умови, перенаселеність, урбаністика, інфраструктурні можливості, соціальне забезпечення, медичні та страхові можливості, якість різних побутових послуг, умови відпочинку та розваг.

Не останню роль в цій конкуренції належить можливості швидкої інтеграції у суспільство: безперешкодний переїзд на нове місце не лише для себе, але й сім’ї, отримання таких самих привілеїв як і інші мешканці країни аж до отримання громадянства.

Все це обумовлює масштабність державних стратегій та політик щодо заманювання креативного класу. Тому що від цього й залежність стратегічна доля держави – або вони зберігають та примножують стратегічний ресурс майбутнього, або, навпаки, його втрачають! І ця конкурентна боротьба вже почалась!

Звичайно, існує й інший, альтернативний варіант. Створити сучасну систему освіти, яка буде забезпечувати економіку високоякісними фахівцями, але для запобігання міграції створюються перешкоди виїзду людей. Цей шлях ми вже проходили за часів СРСР. Фактично необхідно буде обмежити виїзд громадян за кордон, а це в свою чергу призведе до створення закритого типу економіки. Через деякий час економіка розпочне відставити від світового рівня, та країна буде ізольована від світового ринку. За таких умов вона фактично вилучається з загальної системи розподілу ресурсів, труда та капіталу, та у ній відбувається деградація всієї соціальної системи. Таким чином, наведений альтернативний шлях залучення стратегічного ресурсу майбутнього не є ефективним. Він веде у стратегічний тупік.

Виходить, що єдиним виходом для України є трансформація держави у «зону комфортного проживання». Лише так ми зможемо змагатися за залучення стратегічного ресурсу майбутнього – креативного класу. А базовою умовою для початку такої трансформації є адміністративно-економічна перебудова системи у напрямку концепції «держави загального добробуту» (welfare state). Лише це може загальмувати відтік молоді та мізків за кордон, та заохотити їх залишатися в Україні. Принципове розуміння як це здійснити є – розпочинаючи від державно-управлінських реформ закінчуючи структурними змінами в економічному житті країни.

Але в першу чергу самі правителі нашої країни повинні визначитися яку державу вони будують – для людей(всіх громадян), або для кількох сімей (10-12 кланово-олігархічних груп). І якщо нас не влаштовує їх вибір – може варто вже змінити цих правителів на більш достойних, адже джерелом влади в Україні є народ. І нам визначати наше майбутнє та майбутнє наших дітей, та, отже, нам будувати зону комфортного життя в Україні.