7 листопада 1917 року було проголошено УНР. Ця держава проіснувала недовго. Однією з причин поразки було невирішене земельне питання. Сьогодні наступаємо на ті ж граблі.
7 листопада 1917 року Третім Універсалом Центральної Ради
було проголошено
Українську Народну Республіку.
Ця
держава проіснувала недовго. І однією з головних причин її поразки була
відсутність зваженої політики щодо економічних класів і користування землею.
Сьогодні, майже через сотню років, маємо небезпечні паралелі з тим часом.
Під час національно-визвольної боротьби у 1917-1920 роках
питання землі було одним із ключових для всіх українців. Завдання полягало в
тому, щоб узгодити інтереси трьох основних класів, які впливали на економіку і
політику. Це були великі землевласники, деякі з них – відомі меценати (Ханенки,
Терещенки, Симиренки). Також середняки – прообраз сучасних фермерів. І
селяни-бідняки, що не мали землі або володіли дрібними наділами.
Центральна Рада, керована соціалістами, не визнавала права
власності на землю, чим відштовхнула великі верстви народу – і багатих, і
бідних. Та й більшість новостворених українських політичних партій того часу не
змогли запропонувати земельної реформи, яка б задовольняла всіх. Натомість
вдавалися до популізму, обіцяючи відібрати у великих землевласників землю і
роздати бідним. Хоча великі землевласники забезпечували експорт продукції і
були потрібні державі.
Гетьман Скоропадський, котрий очолив молоду державу після
розгону ЦР, навпаки, опирався на найзаможніший клас, ігноруючи селян і
бідняків. Тому, врешті-решт, і він втратив владу.
Цивілізовану аграрну реформу запропонувала лише Українська
демократична хліборобська партія та її ідеолог В'ячеслав Липинський.
Пропонувалося встановити максимальне обмеження на землю, яка могла перебувати у
власності одного господаря. Решту землі держава мала викупити і розподілити між
малоземельними селянами. Однак ця політична сила не була при владі, і реформа
не була втілена.
Як бачимо, невирішене земельне питання і класове
протиставлення, яким «гралися» керівники тогочасної України, спричинило вибух,
який поховав і державу. На примітивній пропаганді «Землю - селянам»,
підкріпленій зброєю, перемогу здобула зовнішня сила – більшовики.
Чи зробили сучасні політики висновки з історії визвольних
змагань? Як бачимо, ні. Окремі політики і зараз свідомо намагаються поділити
українців, у тому числі у питанні землі. Тривають спроби впровадити поспішну
земельну реформу. Іде популістське цькування бізнесу. Прем’єр-міністр Володимир
Гройсман ділить підприємців на великих, яких треба знищити, і малих, котрим
треба допомогти. Будучи його номінальним опонентом, Юлія Тимошенко вдається до
тих самих більшовицьких прийомів, тавруючи великий бізнес.
Нічого не нагадує? Більшовицька пропаганда обіцяла «землю
селянам» і «свободу поневоленим», а на ділі комуністи всіляко обмежували
свободу селянина. Жорстка колективізація і конфіскація засобів до існування –
від врожаю до техніки – врешті призвела до Голодомору.
Голод є нагадуванням про те, що буває, коли різні суспільні
верстви зіштовхують лобами, борючись за владу. Розділити народ і розхитати
країну – так можуть діяти лише ті, хто не розуміє історичного моменту, як не
розуміли його керівники УНР століття тому. Хоча, гадаю, у професора-історика
Михайла Грушевського і письменника Володимира Винниченка були щирі наміри,
бракувало лише досвіду і розуміння економічної стратегії.
Сучасний же політичний клас значно більш цинічний.
Лицемірство нинішніх політиків полягає в тому, що вони намагаються ділити і
протиставляти, тримаючи вдома мільйони готівки. Економікою керують ті, хто сам
не довіряє банківській системі, над зміцненням якої повинен працювати. Бізнес
закликають душити діячі, готові тікати з України в будь-яку мить, навантаживши
кузов пачками грошей і золотими прикрасами.
Український народ повинен дати оцінку спробам розхитувати
суспільство. Насправді у кожного сегменту підприємництва є свої функції:
великий бізнес гарантує основні прибутки держави від експорту, середній і малий
– дають робочі місця. Протиставлення одних іншим неприпустиме, особливо в
нинішніх кризових умовах. Якщо не припинити війну популізму, держава може впасти,
і перемогу отримає зовнішня сила. А вона, як і століття тому – та сама і не
гребує методами війни.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.