Відповідь керівництву НБУ

На сайті Національного банку з’явилося нібито відкрите звернення до голови Верховної Ради щодо необхідно зміни керівника та складу Комітету ВРУ з питань фінансової політики та банківської діяльності, який я очолюю.

Чому «нібито»? Тому що навіть в ЗМІ ми не побачили ані офіційного бланку, ані підпису. Чия позиція висловлена в листі: правління НБУ чи особисто його голови? Однак, зважаючи на те, що в тексті на всю країну пролунали ганебні та неправдиві звинувачення, як в адресу нашого Комітету, його членів, народних депутатів України, а також мене особисто, маю публічно відповісти.

1.                Автори заяви продемонстрували повне нерозуміння ролі Верховної Ради, її законодавчих та контрольних функцій, а також завдань профільного парламентського Комітету.  Очевидно, їм бракує знання чинного законодавства та досвіду реального спілкування з парламентом.

Намагання керівництва Нацбанку звинуватити профільний комітет у гальмуванні реформи фінансового сектору є грубою маніпуляцією.  

За два роки Комітет послідовно намагався налагодити конструктивну співпрацю з НБУ. Із першого дня роботи ми зробили все, аби стати майданчиком для взаємодії усіх державних органів для стабілізації фінансової системи України та поліпшення життєвого рівня громадян.

Усі законопроекти, які проходили через наш комітет, розглядалися вчасно. А коли було необхідно, ми засідали і вночі. Розглядаючи сотні поправок в авральному порядку. Ми завжди розуміли, що найважливіше для нас – стабілізація фінансової системи як запорука виходу з кризи усієї економіки України. Саме для цього кількома законами ми надали Національному банку дуже широкі повноваження.

І я особисто і мої колеги постійно б’ємося за постановку до порядку денного наших профільних законопроектів. Думаю, що жоден з інших керівників комітетів парламенту не докладає до цього стільки зусиль. Практично перед кожним сесійним тижнем ми направляємо листа Голові Верховної Ради із вимогою нарешті врахувати наші пропозиції. За останній період таких листів назбиралося 14. Кожної погоджувальної ради я публічно на цьому наголошую. Крім того, я неодноразово ставив ці питання і перед спікером, і перед прем’єр-міністром особисто. Навіть коли це стосувалося законопроектів, ініціатором яких виступав НБУ.

В парламенті зараз перебуває 21 законопроект, які підготував фінансовий комітет до розгляду депутатами в сесійній залі. Деякі з них комітет вперше розглянув ще влітку минулого року і зараз вони очікують вже на друге читання.

Галузь, якою опікується наш комітет є дуже непростою і деякі законопроекти потребують значних зусиль багатьох професіоналів, аби вони вийшли якісними та працювали на практиці. Наведу приклад. Над законопроектом про регульовані ринки та деривативи було проведено титанічну роботу. Комітет провів кілька більше 70-ти засідань робочої групи та опрацював більше 700 поправок.

За останній рік прийнято у першому читанні – 7 законопроектів, які підготував наш Комітет, враховано та повернуто на доопрацювання – 4 законопроекти, прийнято в цілому – 10 законів.

 Отже, заява Національного банку свідчить про повну некомпетентність її авторів, про запаморочення від вседозволеності та вихід НБУ за межі своїх повноважень.

2.     Керівництво Національного банку протягом останнього року системно висловлює неповагу до Верховної Ради, що неприпустимо в парламентсько-президентській республіці.

Ми активно співпрацюємо із багатьма органами влади. Зазвичай, вони надсилають на засідання нашого комітету одного з керівників. Всі, окрім Національного банку. Наголошую: члени Комітету та працівників його секретаріату практично щоденно співпрацюють із рядовими співробітниками НБУ, якщо йдеться про вузькі професійні теми. Але останні не можуть відповісти на принципові чи стратегічні питання, посилаючись на відсутність компетенції або незнання точки зору керівництва НБУ.

Цікаво, що у прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та у першого віце-прем’єра Степана Кубіва знаходиться час на проведення робочих нарад із членами нашого Комітету. Лише у голови НБУ чомусь постійно є більш важливі справи.

Ми можемо наводити безліч прикладів. Починаючи від відсутності протягом півтора роки в Нацбанку бажання навіть обговорювати проблему валютних позичальників, закінчуючи небажанням чути пропозиції щодо корекції монетарної політики.

Останній яскравий приклад – нарада в нашому Комітеті щодо проблеми постраждалих вкладників банку «Михайлівський», яка перебуває на особливому контролі у президента України. Незважаючи на президентське доручення про створення міжвідомчої робочої групи, досі вона не почала працювати. І на цю нараду не прийшов ніхто з керівників Національного банку, хоча були присутні представники керівництва десятка державних органів.

Щорічна практика нашого Комітету заслуховувати доповідь керівника НБУ щодо результатів роботи у поточному році та обговорення планів на наступний, у тому числі законодавчих, є стратегічно важливою. Проте, незважаючи на персональне запрошення, обговорення з Комітетом актуальних проблем розвитку банківської системи в 2017 році була повністю проігнорована пані Гонтаревою.

Не зрозумілим для Комітету є також систематичне ігнорування керівництвом Національного банку інформації щодо корупції в системі НБУ. Таку інформацію ми постійно отримуємо від учасників ринку та із ЗМІ. Ми провели спільне засідання із Комітетом з питань запобігання та протидії корупції, на якому ми обговорили найбільш резонансні питання щодо імовірних зловживань у процесі «чистки» банківської системи.

 За результатами засідання ми направили спільний лист від двох парламентських комітетів керівникам правоохоронних органів, а також до Ради Національної безпеки та оборони із перерахунком можливих загроз для вітчизняної фінансово-банківської системи. Звісно, парламентські комітети не є правоохоронними органами і не в нашій компетенції оцінювати зазначену інформацію. Але я переконаний, що обов’язково прийде час, і компетентні органи дадуть їй належну оцінку.

Вперше в історії незалежної України наш Комітет провів публічний конкурс на посади членів Ради НБУ. На жаль, з боку керівництва Нацбанку робилося все можливе щоб загальмувати процес призначення нових членів. Мабуть, пані Гонтарева та деякі члени правління НБУ не хотіли втрачати можливість працювати поза контролем Ради Нацбанку та керувати українською банківською системою в ручному режимі. Днями Рада НБУ нарешті запрацювала. Вважаю, що правильним буде провести повну ревізію рішень Правління НБУ з вересня 2015 року до теперішнього часу. У народних депутатів, експертів та представників ринку є багато питань до політики рефінансування, операцій із золото-валютними резервами та так званого «очищення» банківської системи.  Плануємо найближчим часом Комітетом висунути відповідну ініціативу.    

3.     Керівництво Національного банку, на думку Комітету, не має якісного стратегічного бачення розвитку національної банківської системи, яка відповідала би надскладним викликам, які стоять перед Україною.

         Втомившись чекати конструктивної співпраці з НБУ, ми організували навколо Комітету групу науковців, експертів (вітчизняних та іноземних) і банкірів та спільними зусиллями розробили альтернативну Стратегію розвитку банківської системи на найближчі п’ять років. До опрацювання документу долучилися півтора десятка наукових інститутів та профільних асоціацій. Стратегія була публічно обговорена на багатьох круглих столах та конференціях. Після цього документ офіційно затвердив Комітет. За відповідну ініціативу проголосували представники фракцій БПП, "Народного фронту", «Самопомочі», Радикальної партії та декількох депутатських груп. Отже,  це означає, що Комітет діяв з точки зору професійних підходів, а не політичних амбіцій.

         Сьогодні на основі Стратегії ми напрацьовуємо пакет законопроектів для її реалізації. Наприклад, ми внесли пропозиції щодо корекції завдань НБУ та запропонували механізми підвищення відповідальності та прозорості роботи цього органу. Серед пропозицій – корекція системи гарантуванні вкладів. Триває робота над іншими напрямками – щодо стимулювання кредитування, захисту прав кредиторів та споживачів фінансових послуг, розвитку державних банків. Частину ідей вже реалізовано у пакеті законопроектів, що очікую на розгляд у сесійній залі.

4.                Вимога щодо відставки діючого голови НБУ є думкою представників усіх фракцій та груп парламенту. Рішення про відповідне звернення  Комітету підтримали представники Блоку Петра Порошенка, «Народного фронту», «Самопомочі», Радикальної партії, інших фракцій та груп. У ньому мінімум емоцій, і воно визрівало два роки. Народні депутати не згодні із намірами керівництва Нацбанку діяти безконтрольно, оточити себе депутатами-лакеями, які  будуть штампувати вигідні для них закони. Нагадаю: законодавство покладає на Парламент  функцію контролю за діями НБУ, який є підзвітним Верховній Раді та Президенту України.

Минулого року ми ухвалили цілий пакет законів, які надали Національному банку нові широкі повноваження та серйозну незалежність від усіх державних органів. Це було виправдано з точки зору глибини фінансово банківської кризи, яку переживає Україна. Але керівництво Нацбанку, схоже, плутає незалежність із вседозволеністю та безкарністю. Навіть іноземні радники публічно звернули увагу на закритість роботи центрального банку України, відсутність належної взаємодії із урядом, парламентом та експертним середовищем. Саме тому представники всіх ключових фракцій Верховної Ради за ініціативи Радикальної партії Олега Ляшка, внесли пропозиції щодо змін до Конституції, а також системний законопроект, які деталізують завдання Національного банку, мають зробити його діяльність більш відповідальною та прозорою. Той факт що наші пропозиції щодо змін до Основного Закону вже підписали майже дві сотні депутатів, говорить про одне: це думка значної частини українського парламенту.

І на останок. Дуже добре, що Президент України особисто опікується, як питаннями розвитку національної банківської системи, так і оцінкою діяльності керівника центрального банку країни. Нема нічого поганого в тому, що глава держави відстоює своє креатуру, якщо вона діє професійно. Але, нажаль, саме неконструктивні дії керівництва НБУ, його політичні заяви та систематичне зверхнє ставлення до Верховної Ради провокує політичну кризу, кидає тінь на Президента та може нанести значну шкоду стабільності фінансової системи України.

Тому, на мій погляд, цілком логічно було би провести під егідою Президента України консультації у форматі НБУ (Рада + Правління), Мінфін та Верховна Рада (профільний Комітет) та спробувати знайти найбільш ефективні шляхи співпраці задля вироблення спільного плану реформ.   

Усі повинні відкинути емоції. Ми не маємо права відволікатися на протистояння. Остання заспокійлива заява Ради фінансової стабільності про покращення ситуації у фінансово-банківській системі не повинна нікого ввести в оману. Насправді реальні цифри свідчать про зворотне: гроші в банківську систему не повертаються, кредитування не відновлюється, а активи банків продовжують погіршуватися. Рівень концентрації у банківській системі сягнув загрозливого рівня. На тлі продовження скорочення експорту ми можемо підійти до наступного «просідання» цін на світових ринках у ще гіршому стані, ніж до кризи.  

Тож незалежно від політичних поглядів усі гілки влади мають об’єднати зусилля задля виведення економіки України із прірви бідності та занепаду на стабільний шлях розвитку.