«Гречка» понад усе» або кілька висновків щодо довиборів у парламент
19 липня 2016, 17:14
Власник сторінки
Общественный деятель, юрист
Часом українська політика нагадує нескінченний серіал про «День бабака», коли герої кінострічки переживають одні й ті самі події щодня і поступово сходять з ґлузду.
Цьогорічні довибори у Верховну Раду у 7-ми мажоритарних округах відбулися за звичним сценарієм фальсифікацій, а основними змістовними складовими стали вже звичні «брудні» політичні технології та підкуп виборців.
Слід також зазначити й про низку нових негативних тенденцій, які за своєю ціннісною складовою жодним чином не нагадують демократичний процес, а скоріше є такою собі симуляцією виборів. Передвиборчі кампанії кандидатів на мажоритарних округах відбуваються майже без будь-якого змагання ідей та програм, перетворившись на процес легітимізації «найспритнішого» з кандидатів.
І щоб не казали представники діючої влади, відповідальність за виборчий процес лежить саме на ній. Адже українці вже 2 роки слухають казки про необхідність зміни складу ЦВК, повноваження більшості членів якої вже давно минули. Втім, схоже, що користуватися послугами нинішнього складу Центрвиборчкому наразі дуже зручно.
Ще один аспект, який мав би змінити ситуацію на мажоритарних округах – прийняті зміни до законодавства щодо посилення відповідальності за фальсифікації та підкуп виборців. Ще минулої осені тодішній лідер фракції «БПП» Юрій Луценко вважав даний закон ледь не фундаментальною складовою виборчої реформи, яка дозволить підвищити рівень відповідальності серед кандидатів та самих виборців. Адже передбачалося, що за подібні ганебні вчинки винних притягатимуть до кримінальної відповідальності та позбавлятимуть волі на строк від 3 до 5 років із конфіскацією майна.
Вирішення проблеми із підкупом виборців особливо гостро постало після минулорічних подій із довиборами у 205-му одномандатному виборчому окрузі у Чернігові. Вже цьогоріч у сусідньому, 206-му окрузі, за допомогою подібних технологій свою перемогу кує скандальний столичний забудовник самовисуванець Максим Микитась. Під час виборчої кампанії журналісти не раз фіксували факти непрямого підкупу виборців, а саме використовувався улюблений метод роздачі продуктових наборів, або так звана «технологія «гречки».
Та подібних випадків більш ніж достатньо й на решті округів. Трендом цьогорічних довиборів у Верховну Раду стала реєстрація великої кількості «технічних» кандидатів та однофамільців. Мета одна – заплутати виборців та створити додаткові труднощі для них на виборчих дільницях у день голосування. Ще одна прихована небезпека «технічних» кандидатів – їхній вплив на формування складу ДВК. Кандидати-«важковаговики» використовували реєстрацію «технічних» кандидатів, які не брали участь у передвиборчій агітації, для отримання додаткових переваг у формуванні ДВК. Подібні порушення – не нові у практиці проведення виборчого процесу в Україні. Однак і цього року винні, скоріше за все, не отримають заслуженого покарання. Що й казати, коли навіть ЦВК не використовує усього наявного в неї інструментарію заходів щодо покарання недобросовісних кандидатів. Наприклад, хоча б рішення про зняття одного з порушників з виборчих перегонів.
Прогнозую, що жоден з кандидатів-порушників, які цього року брали участь у довиборах на мажоритарних округах, не буде покараний. Зламати цей тренд міг би новий Генпрокурор, який ще менше року тому з трибуни парламенту закликав колег підтримати ідею із посиленням відповідальності за порушення виборчого законодавства. Втім, логіка подій не дозволяє сподіватися на зміну обраного вектору. «Мажоритарка» залишається зручним майданчиком для покрокового досягнення політичних цілей шляхом просування «своїх» кандидатів чи дотримання певних домовленостей із конкурентами.
Принаймні «придворні» політтехнологи Банкової вже встигли заявити про те, що в «результаті виборів перемогла демократія». Інакше, за їхніми словами, «в усіх без винятку округах перемогла б президентська сила». Якщо проаналізувати ситуацію, то насправді влада таки здобула як мінімум 3-х потенційних «мажоритарників», які голосуватимуть у фарватері пропрезидентської фракції у парламенті: йдеться про самовисуванця, близького до Банкової - Максима Микитася (округ №206, Чернігів); волонтера, радника міністра оборони України Тетяну Ричкову (округ №27, Дніпропетровськ); висуванця партії «Наш край», екс-регіонала Сергія Шахова (округ №112, Луганщина). Наряд чи усі з перелічених кандидатів мали б шанси стати нардепами без вчасної та ґрунтовної допомоги Адміністрації Президента та певних досягнутих домовленостей із конкурентами. Передусім, йдеться про партію «Укроп», представники якої перемагають у 2-х округах на довиборах у Волині та Івано-Франківщині. Вочевидь, відсутність сильних кандидатів від «БПП» на цих округах може бути прямим доказом домовленостей між Ігорем Коломойським та Банковою. Непрямим підтвердженням чого є й перемога Ричкової у Дніпрі - загалом суцільної вотчини команди бізнесмена та екс-губернатора Коломойського.
Не можливо оминути увагою й питання низької явки виборців. Цього літа вона, мабуть, склала рекордні показники: загалом по всіх округах показник перетнув позначку у трохи більше за 30%. Окрім того, що громадяни у більшості своїй розчаровані політиками та зневірені у самому виборчому процесі, навмисне заниження явки – це ще й зручна виборча технологія. Адже чим менша явка виборців на дільницях, тим легше здобути перемогу за допомогою контрольованого штабом електорату. Таким чином, вибори перетворюються в таку собі математичну задачку: є окрема дільниця, є потенційна кількість виборців, які можуть проголосувати. Для перемоги штабу кандидата потрібно зробити так, щоб проголосувала необхідна гарантована кількість громадян. І чим меншою буде явка – тим легше буде коригувати результати волевиявлення на окремо взятій дільниці.
Маємо констатувати: виборчі реалії не змінюються, що призводить до девальвації самої сутності представницької демократії. В устах народу все частіше лунають тези про те, що вибори нічого не змінюють і не впливають на їхнє життя. Мовляв, навіщо ходити на виборчі дільниці та обирати, якщо від цього якість життя жодним чином не змінюється, а обіцяне не виконується.
В цьому контексті вважаю, що не варто винаходити велосипед, адже усі передумови для покращення якості виборчого процесу вже створені. Потрібно лише довести справи про підкуп виборців до суду, аби винні нарешті понесли заслужене покарання. Поки ніхто не покараний за подібні вчинки, поки не відбулася навіть спроба створити правовий прецедент покарання за такі незаконні дії учасників виборчих кампаній, доти триватимуть фальсифікації та підкуп.
І насамкінець – ще одна «провалена» обіцянка влади, яка могла б зламати колоподібний механізм «підкуп – фальсифікації – вибори» та нарешті вивести виборчий процес у світ змагань ідей, а не грошей та зв’язків. Йдеться про зміну виборчої системи зі змішаної на пропорційну із відкритими списками. Саме ці законодавчі зміни стануть першим кроком, так би мовити розумною силою на шляху до ефективного оздоровлення суспільства від «брудних» виборчих технологій підкупу та фальсифікацій.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.