Травля за відданість…

Декілька днів назад соцмережі сколихнув текст блогера Дмитра Сулими , опублікований від імені і на прохання його друга ,що служить в НГУ. Варто навести його повністю…

Декілька днів назад соцмережі сколихнув текст блогера Дмитра Сулими , опублікований від імені і на прохання його друга ,що служить в НГУ. Варто навести його повністю…

Я - військовослужбовець НГУ, завжди пишався своїм званням офіцера, і ніби досі пишаюся, але не можу не розказати свідком чого став цими днями. 

Був на навчанні артилеристів на полігоні НГУ у селі Старе. Командування зібрало артилеристів всіх частин Нацгвардії щоб подивитися, на що здатна арта. І Азов приїхав. Враховуючи все, що колись доводилося чути про цей підрозділ, справді дивним для мене стало те, що азовські розрахунки Д30 виявилися найкращими. Мішені розбивали прямим влучанням. Виявляється, у азовців вивірити гармату може кожен командир гармати, натомість у нас більшість офіцерів цього на це не здатні, не кажучи вже про старшого гармати. Під час однієї зі стрільб азовці прямим влучанням розбили мішень на щепки, я такого ще за всю свою службу не бачив. Варто визнати, це рівень. Я до Азову завжди ставився нейтрально, як і більшість моїх товаришів по службі, і ніколи б не повірив у таке, якби не впевнився на власні очі.

Була б арт. дуель між трьома азовськими Д30 та всіма іншими артилеристами НГУ, які були в Старому, а це 6 САУ та 4 Д30, азовці, і у здавалося б програшному для себе становищі, усіх розгромили. Мабуть, роль грає все ж те, що вони добровольці. Строковики та мобіки лише про дембель думають, їм на саморозвиток зазвичай плювати, як мені здається. 

Але весь прикол, саме те, що змусило мене написати цей текст, виявився в оголошенні результатів навчань. Командування полігону в особі керівника стрільб - полковника Юрія Іванущенко на заключній нараді оголосили, що артилеристи Азову стали кращими за всіма показниками. Проте через деякий час командування змінило свою думку та оголосило переможцем артилеристів в/ч 3017, які, за попередніми результатами, зайняли друге місце. Азовцям же кинули нашвидкуруч придуману нагороду – «кращого розрахунку». Є інформація, що вказівка так вчинити з Азовом надійшла від самого командувача НГУ. І тепер я, солдат який служить в підпорядкуванні такого командира, не знаю, як він після цього зможе носити генеральські погони. 

Це ж попросту приниження не тільки для азовців, але й для бійців, які отримали нагороду незаслужено, та і для всіх нас взагалі. Якщо комусь Азов перейшов дорогу – це не привід ось так публічно проявляти настільки упереджене ставлення, свідком якого став я. Азов, як виявилося, вже давно не просто добровольчий підрозділ, бійці своїм умінням показали найкращий результат у стрільбах, який присудили іншим. Ідіотизм якийсь, інакше не скажеш. Вірю лише у те, що свою першість Азов ще не раз доведе на полі бою, а ті заслуги, як відомо, забирати та присвоювати іншим не так вже і просто.

Що тут можна додати? Явна спроба травлі елітного підрозділу НГУ з боку неадекватного керівництва. Особливої пікантності цьому надає те ,що події останніх двох років повністю дискредитували основну частину військово-політичного керівництва , а ось «Азов» проявив себе ,фактично ,найуспішнішим підрозділом сил АТО. Найкращим підтвердженням цьому є злоба яку постійно проявляють до цієї частини «ватники» та їх друзі з числа вітчизняних ліберастів.

Загалом складається таке враження ,що певні кола на дуже високому рівні «Азова» просто бояться і йому не довіряють. Цікаво чому? З військової та ідейної точки зору полк довів просто бездоганні якості. Уявити собі «азовців» , які переходять на бік «сепарів» , заключають з ними «дагаварнякі» або принаймні відмовляються йти в атаку, просто неможливо.

Отже, якщо хтось боїться «Азову» це явно немає нічого спільного з користю держави. Більш того , враховуючи дисциплінованість та адекватність «азовців» про страх перед «свавіллям» теж неможна казати.

Залишається єдина причина. Ті хто бояться «Азов» бояться його відданості державі. А боятись когось за відданість можуть лише ті хто працює на ворога.