ЧИ ПОТРІБНО КОНТРОЛЮВАТИ ІНФОРМАЦІЙНИЙ КОНТЕНТ?

Неважливо скільки риби в морі... Якщо на гачку немає живця. Дайл Вест

В умовах активізації гібридної війни, журналісти в одвічній гонитві за рейтингами, дедалі частіше почали переходити не лише всі межі моралі, а й законодавства, виправдовуючи це необхідністю отримання тієї чи іншої інформації потрібної їм або редакціям.

Особливо це стосується зірок або державних службовців (публічних осіб).

Іноземний досвід із цих питань - тема окремого дослідження. Скажу лише, що він є: контроль контенту відбувається як в Китаї та КНДР, так і у США та Німеччині.

Тому зараз питання не стоїть в тому, чи потрібен контроль за контентом - однозначно ТАК.

Питання в іншому: яким чином розробити механізм контролю за контентом, щоб, з одного боку, були дотримані права журналістів, а з іншого права людини та держави в інформаційній сфері. Інакше кажучи, завданням законодавства є формування таких процедур, щоб контроль не перетворився на цензуру, а діяльність журналістів на інформаційне знищення України. Воднораз, із цими завданнями доцільно чітко усвідомлювати про необхідність збереження інформаційного суверенітету, адже держава має чітко і надійно забезпечувати права своїх громадян в інформаційному просторі.

Відповідно до положень інформаційного законодавства, доцільним є встановлення чіткого переліку методів, засобів і способів отримання журналістами інформації, наприклад: заборона використання квадрокоптеру для здійснення фото чи відео фіксації маєтків публічних осіб, оскільки за даного випадку відбувається пряме втручання в їхнє особисте життя.

Також однією із проблем, яку необхідно вирішити в даному руслі є відсутність уніфікованої дефініції «публічна», «посадова» чи «службова» особа. Адже нині фактично виходить, що вони є рівнозначними.

Особа, при вступі на державну посаду, подає декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік про наявне майно та кошти. Однак, здебільшого, реальне майно держслужбовців переписане на маму, тата, коханок, водіїв тощо, тому реального захисту інтересів суспільства щодо отримання вільної та неупередженої інформації немає.

З іншого боку, ділова репутація публічної особи є її особистим немайновим благом та являється особливим об'єктом правової охорони.

Відтак наявною виступає колізія:

Забороняються:
- втручання у професійну діяльність журналістів,
- контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації,
- накладення заборони на: 1) висвітлення окремих тем, 2) показ окремих осіб або поширення інформації про них,
- накладення заборони критикувати суб'єктів владних повноважень, окрім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.

Натомість, з іншого боку - Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

У той же час, здійснення цих прав може бути обмежене законом: ….
- для захисту репутації або прав інших людей,
- для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно….

Правові засади діяльності журналістів в Україні : Роз'яснення Мінюсту від 04.10.2011http://korrespondent.net/url.hnd?url=http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0062323-11

Також наголошу, що забороняється використання друкованих засобів масової інформації для: втручання в особисте і сімейне життя особи, крім випадків, передбачених законом (Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні").

Тому, формується низка питань, які повинні знайти своє вирішення в окремому нормативно-правовому акті:
1) коли за допомогою певних засобів, нариклад з квадрокоптеру, відбувається зйомка, наприклад, дачі голови СЗР: це є втручання в особисте життя або це право журналістів на збирання та розповсюдження інформації?
2) як співвідноситься право журналістів на їхню діяльність із правом людини на особисте життя?
3) де межа між журналістським розслідуванням і порушенням безпекового та інформаційного законодавства?
4) де межа між гонитвою за рейтингом і мораллю журналістів?
5) як відрізнити процес збирання інформації для журналістського розслідування від процесу збирання інформації на користь іноземної держави не в інтересах України?
6) де межа між цензурою і контролем контенту?

Переконаний, що основне завдання законодавства у сфері контролю за контентом полягає у тому, щоб створити сриятливі умови для реалізації національних інтересів в рамках політики національної безпеки через баланс прав та обов'язків учасників інформаційних правовідносин. Це може відбуватися через:

- розроблення та затвердження у вигляді окремого нормативно-правового акту ефективних правил гри, що відповідають нинішній ситуації з проведнням проти України гібридної війни;

- вироблення адекватного сьогоднішній ситуації з гібридною війною проти України правових режимів, нариклад, правового режиму тимчасово окупованих територій, правового режиму гібридної війни тощо;

- створення умов, за яких як журналісти, так і споживачі інформації будуть наділені збалансованими один щодо одного, а також щодо національних інтересів, правами та обов'язками і почуватимуться комфортно;

- активна участь держави та інститутів громадянського суспільства у формуванні ефективно діючого механізму гарантування прав людини в інформаційній сфері, забезпечення нацоінальної безпеки в інформаційній сфері;

- створення умов для реалізації інформаційного суверенітету України;

- створення громадського проекту - інформацйна варта, основним завданням якого буде відслідковування не лише іноземного, а й внутрішнього деструктивного контенту з подальшим вжиттям заходів відповідно до законодавства.