Врятувати малі та середні банки

Банкіри б’ють на сполох. На їхню думку, НБУ своєю постановою від 4 лютого № 58 призведе до ліквідації десятків малих та середніх банків протягом року.

Регулятор кардинально змінив графік збільшення статутного капіталу для банківських установ.

Ще влітку 2014 року на рівні закону вирішили дати банкам 10 років для збільшення капіталу до 500 млн. грн. І тоді ж НБУ зробив плавний графік такого збільшення – на 50 млн. щороку.

І раптом – кардинальні зміни. Від банків вимагають довести капітал до 120 млн. грн. до 16 червня 2016-го та до 300 млн. грн. вже до 11 січня 2017-го. А до кінця наступного року – до 400 млн. (раніше було – до середини 2022-го) Як кажуть, десятилітку - за два роки.

Експерти порахували: неможливість виконати ці нові вимоги призведе до знищення практично усіх банків четвертої та половини третьої групи. Уявіть, від них у сьогоднішніх кризових умовах вимагають знайти близько 7 млн. доларів до кінця року. Інакше кажучи, збільшити статутний капітал більш ніж вдвічі.

Трохи статистики. У 2012 році малих та середніх банків в Україні нараховувалося 117. Частина з них дійсно були «кишеньковими» (кептивними) чи обслуговували тіньову економіку. Але багато невеликих банків нормально залучають депозити та кредитують. А деякі - займалися та займаються  окремими сегментами бізнесу, інкасацією, банківським гарантіями, платіжними системами тощо. До жовтня 2015 року кількість малих та середніх банків вже скоротилася до 73-х.

Чому збільшити капітал живими грошима надзвичайно складно? Наведу аргументи банкірів. Теоретично, одне з джерел - прибутки акціонерів. Але у кризовому 2015-му прибутків було замало. Та навіть якщо прибуток є, банки скоріш за все не встигнуть його використати. Треба спочатку здати щорічний звіт НБУ (у березні). Потім - пройти аудит, зібрати акціонерів, наглядову раду, прийняти рішення про докапіталізацію та провести процедуру через НКЦПФР. Усі такі процедури тривають декілька місяців. І якщо банкіри чудом встигнуть, цих коштів надто мало. За даними асоціації Український кредитно-банківський союз (УКБС), прибуток невеликих банків за 2015 рік склав близько 800 млн. грн. А, за підрахунками НБУ, збільшувати капітал до 300 млн. мають 71 банк. З них 51 - сьогодні не має внутрішніх резервів. Таким чином, кошти власникам треба вилучити з інших бізнесів.

Банківські асоціації стверджують: такі кардинальні зміни графіку не були погоджені із банківською спільнотою.

Аби бути максимально неупередженими, у профільному парламентському комітеті ми уважно вивчили не лише аргументи банківських асоціацій, а опитали незалежних експертів.

НБУ пояснює такі жорсткі умови турботою про платоспроможність банків. Але фахівці здивовані. По-перше, регулятор має усі важелі впливу на банки і без нового «драконівського» графіку. По-друге, за даними УКБС, найбільші проблеми саме у великих банків (1 групи) - їх сумарні збитки перевищили 51 млрд. грн. або 98% збитків всіх платоспроможних на той час банків. При цьому близько 50% збитків (більше 25 млрд.) сконцентровано у 4-х банках з російським капіталом. Саме там, на думку експертів, зосереджені потенційні ризики. А перетікання активів малих та середніх банків до установ із російськими власниками (переважно державними) ще збільшить долю їх присутності в Україні. А відтак – і ризики для нашої національної безпеки.

Експерти звертають увагу, що у світі ключовими критеріями платоспроможності банків є норматив регуляторного капіталу та норматив адекватності регуляторного капіталу. У директивах Євросоюзу йдеться про необхідний рівень статутного капіталу у 5 млн. євро (еквівалент 150 млн. грн.). І то - для заснування банку. Далі, як я вже сказав, регулятор контролює інші нормативи. А якщо країна вважає за потрібне – мінімальна вимога до капіталу зменшується до 1 млн. євро. Також там прописана необхідність знижувати вимоги до капіталу банків, що фінансують малий та середній бізнес, через підтримуючий коефіцієнт – так званий supporting factor, що дорівнює 0,76.  

Аналіз проведений банківськими асоціаціями та незалежними експертами показує, що за нинішніх умов серед усіх можливих варіантів для більшості малих та значної частини середніх банків залишається два шляхи: ліквідація або поглинання. Керівники НБУ визнають, що процедури злиття чи поглинання можуть тривати дуже довго. За різними оцінками - до двох років. Тож Нацбанк пропонує парламенту швидко внести зміни до законодавства. Досвід показує, що навіть за наявності коаліції швидко не виходить.

Експерти наголошують: розуміючи, що у малих та частини середніх банків вибір однозначний  (або поглинання, або смерть), власники цих банків опиняються в однозначно нерівних умовах під час перемовин із власниками великих банків. Жорсткість нового графіка дає можливість великим гравцям забрати активи маленьких фактично за безцінь. А багато критикована практика вибіркового ставлення до ліквідації банківських установ, яку застосовував Нацбанк протягом минулого року, значно підсилює занепокоєння серед банкірів та експертного середовища. Фахівці в один голос кажуть про корупційні загрози, коли поставлені на коліна власники малих банків будуть виконувати будь-які вимоги чиновників.

Ми розуміємо, що після минулорічної чистки могли залишитися банки, що грубо порушують законодавство. Деякі банки навряд виживуть самостійно. Але минулого року ми надали Нацбанку усі повноваження для проведення ефективного нагляду. Зрозуміло, керівництво регулятора не хоче займатися кожним дрібним банком окремо – простіше змусити усіх них влитися у великі або самоліквідуватися.

Але це згубна політика. Лише за умови прогнозованих правил регулювання банки можуть сформувати свою стратегію на ринку та будувати бізнес-моделі. А саме це є сьогодні основною вимогою регулятора. Постановою №58 НБУ проявляє непослідовність та підриває довіру до держави, а відтак і до фінансової системи України. Нереалістичні вимоги Нацбанку не залишають власникам банків вибору і фактично стимулють їх до виведення капіталу.

Тому ми закликаємо керівників НБУ сісти за стіл із представниками банківського ринку та виробити новий компромісний та більш реалістичний графік збільшення мінімального рівня капіталу. Якщо такої згоди знайти не вдасться, я ініціюю широкі консультації із керівниками інших фракцій парламенту щодо врегулювання цього питання на законодавчому рівні. Фракція Радикальної партії вже підтримала цю пропозицію. Думаю, що логічно було б повернутися до попереднього плавного графіку. У будь-якому випадку, посилення вимог до капіталу має бути обґрунтованим та базуватися на реальних можливостях банківського сектору.

Дивує, але окрім тактичних речей щодо якості капіталу, у Нацбанку майже не кажуть про стратегічні цілі. Якою буде структура банківської системи? Як вона виконуватиме свою основну функцію щодо фінансування прискорення економічного зростання? Звідки намагання за будь-яку ціну скоротити кількість банків та залишити лише великі установи, переважно іноземної власності?

Сьогодні на ринку 120 банків. Виконання вимог НБУ може залишити 70-80. Але чомусь в інших європейських країнах у більшості випадків банків набагато більше. У Німеччині - 1804 (1-й квартал 2015), у Франції – 386, в Іспанії – 286, в Італії – 684,  у Фінляндії – 306, у Норвегії – 212, в Угорщині – 169, у Польщі – 640.

Так, ми розуміємо наявність певних переваг при укрупненні фінустанов – можливість економії на масштабах ніхто не скасовував.  Але примусова концентрація та придушення конкуренції навпаки несуть додаткові ризики.  Ми вважаємо, що малі та середні банки повинні посісти своє місце у майбутній банківській системі України.