Звіт уряду? А що далі?

Питання не у тому, чи треба міняти Кабмін. Головне – на яких стратегічних засадах буде працювати новий склад уряду

Запланований на завтра звіт уряду Арсенія Яценюка, схоже, остаточно перетворився на політичний фарс. Після нещодавнього блискучого виступу урядової театральної трупи майже в повному складі в ефірі популярного телевізійного каналу, особисто мені стало зрозуміло, що український національний театр політичного абсурду вийшов на новий рівень.

Але якщо подивитися на текстовий звіт, який уряд надав парламенту, то там усе вже не так красиво. Загальні фрази, скопійовані майже без редагування частини урядових документів, видавання бажаного за дійсне, нескінченні декларації. Не більше чверті всієї наведеної у звіті інформації можна вважати звітною по формі.

Щодо суті – наведу кілька важливих речей, яких немає у звіті, проте вони мають там бути.

Перше. Важливо, що конкретно Кабмін зробив для подолання безробіття. Команда Яценюка не перший раз уникає розмов на цю болючу тему. Тільки офіційно в Україні зафіксовано 1,6 млн. безробітних. До того ж в країні обліковується майже така ж кількість переселенців  з Донбасу, значна частина з яких не мають постійної роботи. І, очевидно, далеко не усіх них уряд враховує під час оцінки безробіття.

Але щоб з’являлися нові робочі місця потрібно створювати стимули для зростання виробництва. І для цього зроблено дуже мало. Лише певні кроки щодо дерегуляції. Провести радикальну податкову реформу так і не спромоглися, хоча більшість у парламенті була. Кажуть, був проти МВФ. Але чому інші наші пропозиції залишали без відповіді цілий рік?

І економічні результати кажуть самі за себе: за підсумками 2015 року, у порівняні з 2014 роком, загальний обсяг промислової продукції зменшився на 13,4%, а загальний збиток промислових підприємств склав близько 90 млрд. грн. Обсяг капітальних інвестицій за підсумками  року скоротився на 6%, іноземних – на 4% (причому у 2014 році останній показник зменшився майже на чверть).

Кабмін так і не спромігся розробити програму допомоги найбільшим промисловим підприємствам. На сьогодні можна впевнено констатувати, що уряд Яценюка взагалі не має промислової політики.

Друге.  У звіті уряду ви не знайдете інформації, що конкретно зроблено для просування української продукції на нові ринки збуту.  За підсумками 2015 року експорт товарів та послуг скоротився на 30,8%. Торгівля з Росією буде швидко скорочуватися і  надалі. Це зрозуміло. Розрекламована ставка на зону вільної торгівлі з ЄС і не могла спрацювати так швидко. І не спрацює без системних дій української влади з модернізації економіки та допомоги українським експортерам. Якщо досі навіть не всі технічні регламенти затверджено, якщо навіть не всі виробники знають  про можливості угоди з ЄС, то що говорити про дешеві кредити чи страхування експортних контрактів?

Фракція Радикальної партії Олега Ляшка разом із колегами з інших фракцій із великими складнощами таки забезпечила ухвалення у першому читанні законопроекту про створення експортно-кредитного агентства. Треба прискорити його доопрацювання та остаточне ухвалення. І хоча ми пропонували Кабміну створити таку інституцію, та загалом систему із підтримки вітчизняних експортерів ще рік тому, лише зараз урядовці почали заявляти про такі наміри. Але очевидно: більшість останніх заяв викликані бажанням залишитися на посадах.

Третє. Із урядового звіту не зрозуміло, чи досяг уряд цілей державної фінансової політики і якими взагалі були ці цілі. Декларації про зменшення загального обсягу державного боргу – не більше ніж маніпуляція із «вигодами» від девальвації гривні. У вимірі національної валюти, обсяг державного боргу зріс з 1,1 трлн. грн до 1,6 трлн. грн, або за рік майже на 43%. Умови так званої реструктуризації частини боргу також не витримують критики. Якщо Україна у 2016 році зможе отримати заплановане зовнішнє фінансування із всіх можливих джерел, - до кінця 2016 року зовнішній борг сягне позначки 90% від ВВП.  

Уряд не розраховує на стрімке економічне зростання цього року. Він каже про зростання в 1-2% після падіння у 17% за останні два роки. Це фактично означає стагнацію. Уряд і не планує створювати стимули для прискорення економічного зростання, а розраховує лише на зовнішні кредити. Тож зовнішній борг буде лише зростати.

Четверте, і головне для українців. Ви не знайдете у звіті Кабміну підтвердження того, що урядовці розуміють, як важко живуть прості люді. За ширмою численних декларацій зовсім загубилися цифри про 50%-у девальвацію гривні в 2015 році, про 43%-у інфляцію та 25%-е скорочення реальних доходів населення, майже третина якого перебуває за межею бідності. І це лише офіційні показники. Реальність ще гірша. Попереду – декілька етапів підвищення ціни на електрику та комунальних тарифів, очевидно, що девальвація гривні  і зростання цін цього року будуть більшими, ніж заплановано Кабміном.

Останнього тижня урядовці неймовірно активізували свою публічну діяльність. Суть усіх  їхніх  заяв: «Дайте ще один шанс, і ми зробимо усе, що ви від нас очікуєте». «Відкрилося нове вікно можливостей», - як вони кажуть. Але насправді жодних нових можливостей немає. І в України все менше часу. Після наступної серйозної кризи (коли б вона не була – через 2-3 чи 5-7 років) нового шансу в України може не бути.

Зрозуміло, що уряд змінювати треба. Питання вже не у цьому. Головне – на яких стратегічних засадах буде працювати новий склад Кабінету Міністрів та парламентська коаліція. Ми повинні  разом відповісти на ключові запитання. Якою ми хочемо бачити нашу економіку через 5, 10 або 20 років? За допомогою яких механізмів ми будемо прискорювати економічне зростання? Як ми забезпечимо розвиток та модернізацію вітчизняної промисловості? Як ми будемо підтримувати наших виробників у захопленні нових світових ринків? Лише за умови формування таких стратегічних планів можна говорити про кардинальне оновлення економічної політики, якого вкрай потребує сьогодні Україна. Саме це має стати основною метою для політиків, бізнесу та громадянського суспільства.

Простіше кажучи, ми повинні об’єднатися навколо двох речей: боротьби із корупцією в усіх сферах нашого життя та навколо прискорення економічного розвитку.