Переформатування уряду не уникнути

Події кількох останніх тижнів показали, що в Україні поступово розгортається політична криза. Парламент та Кабінет міністрів ніяк не можуть знайти порозуміння.

Події кількох останніх тижнів показали, що в Україні поступово розгортається політична криза. Парламент та Кабінет міністрів ніяк не можуть знайти порозуміння.

Але воно й не дивно, адже про що можна говорити, коли уряд перестав бути підконтрольним парламенту, коли замість того, щоб визнати свої промахи, Кабмін шукає «крайніх» де завгодно, тільки не там, де треба.

Останнім часом уряд дедалі частіше став нарікати на те, що Верховна Рада зволікає з прийняттям законопроектів, підготовлених Кабміном, і цим в свою чергу затягує проведення реформ.

Але я хочу нагадати, що в Україні є Парламенсько-Презеденськії устрій держави. А це означає, що народ обирає депутатів, депутати формують більшість (коаліцію) та наймають на роботу міністрів для виконання і втілення програм і завдань, які партії та депутати обіцяли на виборах. По-друге, завдання депутатів – приймати виважені рішення, а не бездумно голосувати за урядові проекти, які часто є непідготовленими, а подекуди і взагалі безглуздими, та ще й вносяться на розгляд парламенту практично в останній момент, не даючи можливості для їх детального вивчення та опрацювання.

До прикладу – недосконалий законопроект про Державний бюджет 2016, який доводилося приймати в «авральному режимі», аби не допустити економічного колапсу країни. Другій яскравий приклад – прийняття закону про професійно технічні училища в редакціі Кабміну, який фактично знищував професійно техничну освіту. Про медичні новаторства Кабміну годі й говорити: націю просто залишають напризволяще без медичної галузі. Те саме стосується і бізнес-клімату в Україні і таких довгоочікуваних інвестицій.

Говорити про недопрацювання уряду можна ще багато, і на жаль, доводиться констатувати той факт, що нинішній уряд не виправдав сподівань, покладених на нього. Його робота в основному зводиться до пустих балачок та імітування бурхливої діяльності, за якою часто-густо стоїть повна некомпетенція, а іноді і відверте лобіювання певних компаній та інтересів іноземних держав. Саме тому конкретних позитивних результатів народ не відчуває!

Натомість бачимо підвищення цін, необгрунтоване зростання комунальних тарифів, падіння економіки, знецінення національної валюти, постійні запозичення у МВФ грошей, які прийдеться потім віддавати всім українцям,  тощо. Внаслідок всього цього рівень життя населення різко знизився.

Уряд втратив довіру народу, тому очевидно, що Кабмін не може залишатися в його нинішньому складі. Міністри, які не впоралися з покладеними на них завданнями – мають піди у відставку. Їх місця повинні зайняти гідні професіонали своєї справи, яких коаліція більшості також найме на роботу.

Але на жаль, якісно перезавантажити уряд ніяк не вдається. Кабмін будь-що намагається втриматися на своїх посадах. Нещодавно четверо членів Кабінету Міністрів відкликали свої заяви про відставку, заявивши, що готові працювати в уряді за певних умов. Вважаю, що подібний крок – це не досить вдала спроба певної політичної маніпуляції та цинічного шантажу.

Так чи інакше, але переформатування уряду не уникнути.

Як відомо, 16 лютого Кабмін має представити свій звіт, який має показати що ж реально зроблено цими «реформаторами», але вже і так відомо, що українці, обласні, міські та районні ради висловили недовіру цьому уряду, і як наслідок - депутати повинні діяти за наказом своїх виборців.

Чітко зрозуміло одне – всім гілкам влади потрібно шукати вихід з цієї політичної кризи, потрібно сформувати професійний, оновлений уряд, налагодити якісну та продуктивну співпрацю з ним, адже на кону – майбутнє країни.