Я впевнений що коли патріоти стояли на майдані та йшли на війну, вони думали що б'ються за те, щоб люди на кшталт Айвараса вивели їх країну із пітьми. Але цього не сталося.
А як щодо емоцій? Мені 32 роки, я кандидат соціологічних наук, я люблю свою країну і хочу тут жити. Я бачив, своїми очима як живуть люди у країнах заходу і я маю надію що революція гідності змінила моє суспільство.
А тепер емоції, що заяви Айвараса Абромавичуса
Розчарування.
Талановиті, чесні, порядні люди не можуть працювати у моїй країні. Їм не дають працювати. Їм не дають зробити кращим наше життя. Потроху усе стає на "свої місця", як і після помаранчевої революції, тільки швидше. Революція змінила суспільство, але не змінила сутність влади. Вона майже та сама за своєю суттю, яка була до революції гідності.
Злість
Нас знову ошукали. Мені шкода хлопців, які загинули на майдані і на війні за Україну. Я впевнений що коли патріоти стояли на майдані та йшли на війну, вони думали що б'ються за те, щоб люди на кшталт Айвараса вивели їх країну із пітьми. Але цього не сталося. Таких людей “видавлюють” з керівних посад, щоб залишити усе як було та навіть зробити ще гірше.
Сором
Мені соромно навіть уявити як зараз говорять про Україну на заході. Ми точно виглядаємо як "невиліковні". Вони певно думають: доки це може продовжуватися? Ми їм гроші, експертів, проекти, санкції, підтримку, усі можливості, а вони знову за своє: красти гроші. Наш розум і людські якості як нації викликають певний сумнів, коли ми маємо таку правлячу еліту у якої на умі одне: як заробити більше грошей.
Мені соромно, що ми імітуємо реформи, беремо гроші від МВФ і знову імітуємо реформи. Уявіть спортсмена якому створені усі умови. У якого спонсори вкладають скажені кошти, а він показує мізерні результати, бо не може себе змусити кинути палити, вживати наркотики і прийти до здорового способу життя. Такого спортсмена згодою покинуть у спокої, щоб він очікувано деградував і зник.
Сум
За останні два дні я почув від декількох молодих талановитих українців, про еміграцію. Надія згасає. Майдан зраджено. Над армією знущаються. Злочинців не ловлять і не судять. Країну продовжують грабувати. Залишається вирішити: покласти ще і своє життя у цю прірву, бути безправним рабом великих панів без честі і совісті чи поїхати за кордон і звідти любити Україну, як це вже зробили мільйони наших співвітчизників. Правда є ще варіант пристосуватися і служити, стати частиною гнилої системи і занапастити себе. Важкий вибір талановитої сучасної української молоді.
Цікавість
Чим же усе таки воно закінчиться? Країна у центрі Європи. Між сходом і заходом. Між демократією і олігархією. Із перманентно невдалими лідерами. Із талановитим, сильним і красивим народом.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.