Арбітр, виявляється, в долі...

Ступінь гібридності в української корупції такий високий, що навіть хвалений захід не може розібратися, де хвіст, а де грива...

Не можна, напевне, й грішно промовчати  в ситуації, коли банди з числа високопосадовців буквально розривають державу на шматки. Виривають награбоване одне в одних. То одні в ролі Попундопуло, то інші. Цього разу все замкнулося особисто на П. Порошенку. Він почав заспокоювати прибалтійця, міністра економіки, який збунтувався на управлінському кораблі. В повідомленні від глави держави, в якому він сповістив, що А. Абрамівічус повинен начебто залишитися на посту, є таке речення: «Ігор Кононенко звернувся до НАБУ і заявив, що готовий співпрацювати з ним».

                Що означає воно? А тільки одне – що глава держави вірить у свого васала, в Кононенка, що він, попавшись, на намаганні всюди на верхніх щаблях економіки розставити своїх пригоничів і джур, себто крадіїв і наглядачів за прибутками, викрутиться. Це й сигнал для Національного бюро розслідувань: це мій, його не чіпати.

                Іншими словами, це ті ж самі аплодисменти крадію, який попався, котрі нещодавно голосно звучали у Верховній Раді, коли одна корупційна зграя проводжала з парламенту пана, котрий склав повноваження нардепа. Жал не лунали здравиці: Слава корупції! Все, як бачимо, один в один. Ці бригади нічим не відрізняються одна від іншої.

                Я зовсім не вірю ні в якого реформатора Абрамівічуса за якого щосили  не своїм голосом нині верещить захід. Він точно такий самий безпорадний, випадковий діяч на теренах української влади, як і головні злодії під проводом А. Яценюка.  Як той же, до прикладу, безпорадний грузин Квіташвілі на посту міністра охорон здоров’я.  Я би зрозумів пана Айвараса, якби він подав у відставку в останні дні грудня 2014 року, чи рівно через рік, коли бригада розтягаїв добра України під проводом прем’єр-міністра протягувала і раз, і вдруге через парламент так званий бюджет на наступний         рік, тіла якого не було, цим самим даючи змогу А. Яценюку маніпулювати всіма статками держави, як власними. Державна людина мала б встати і сказати: «Я не бажаю брати участі в цьому дерибані. Це протиправно і тільки збільшує корупційні ризики…» Вельмиповажний новоспечений українець  Абрамівічус тільки обурився тоді, коли йому фактично сказали, що ти сиди спокійно в своєму міністерському кріслі, а у тебе за спиною ми розставимо власних «доярів»  на грошові потоки.  Він що не бачив, не знав цих людей раніше, які ловили рибу з державного бюджету від І. Кононенка, а значить і особисто від П. Порошенка, позаяк це одна бригада? Чи не знає зараз де закинуті подібні снасті, ким саме «ловляться мільйони» від імені А. Яценюка? Обурився лише тоді, коли уже стали наглядачі у нього безпосередньо за спиною, полоскотали за шию. Стали нахабно нав’язувати своїх наглядачів у нього в заступники. Щоб безпосередньо керувати й самим міністром.

                Позитивна сторона Абрамівічуса лише та, що він ніде особисто мовбито не причетний до ловлі крупної риби в мутній водичці нинішніх хмурих часів. Можливо, саме це захід і називає «реформами» Абрамівічуса. Смішно, але факт. Бо чим прославився цей діяч? А лише тим, що наполовину скоротив апарат монстра – Міністерства економіки та торгівлі. І це подвиг?

                Тут, як тут, опинився пан Саакашвілі. Все він чітко і правильно сказав він з Одеси про цвинтар реформ від Яценюка. Думаю, що критикований діяч втратив свій шанс тихо й непомітно, як стверджують голоси, з величезними грішми на плечах, витисненими з економіки держави, відійти в бік по-доброму Шанс такий був у нього в грудні минулого року при підбиті результатів року та затверджені нового бюджету на 2016-ий. Уже б усі забули за нього. А поки почали б виявляти гріхи та пальці на вкраденому, в українських традиціях національних злодіїв, давно накивав би п’ятами.  Але зажерливість, відомо, немає меж.  Тепер тут без крові не обійтися. Думаю, що 16 грудня ц.р. нічого з Кабміном, після його звіту, не вирішиться. Почнеться затяжна урядова криза, яка гострих форм набуде в квітні. А в травні А. Яценюка просто винесуть з вулиці Грушевського…

                Спайка Саакашвілі-Абрамівічус популістська сіть на простачків під наступні вибори. І це насправді ДРГ (диверсійно-розвідувальна група) бригади Кононенка-Порошенка в стані буковинців А. Яценюка. Вона нічого не принесе Україні, окрім шуму, піни, тріскотні. Будуть заслинені клятви в любові до України, але помножені на заклики підтримувати… Петра Олексійовича. Як результат, все це лише зміцнить позиції однотурового на ще один однотуровий абордаж . Бо проект гастарбайтерів на боротьбу з корупцією придуманий на Банковій. У них лише вийшов невеличкий збій з тим, що свій напав на свого – Абрамівічус на Кононенка. Нічого, досить швидко, уже в четвер, 4 лютого, на засіданні фракції БПП, де сконцентровано всі удатні сили бригади Порошенка вони вгамують норовливого прибалтійця. Він скаже, що щасливий від співпраці з усіма такими чесними людьми.

                Тому цим бандам вірити не можна. Україну врятує від повного розграбування лише потужна, дерзновенна опозиція. Сформована не з парламентських, урядових діячів, а з числа громадських активістів, тих, кого утискує, переслідує нинішня влада. Тільки не таких, як учора цілий вечір один повчав Україну на телевізійному каналі боротьбі з корупцією. Маю на увазі пана І. Мосійчука з РПЛ. Ожив, оклигав радикал. Я хотів би запитати цього великого діяча сучасності, а розцінки, які він десь там виставив за звернення народного депутата, здається 15 чи 20 тисяч доларів США, залишаються в силі? Це ці його слова сфальшувала генпрокуратура чи якісь інші? Невже спектакль ставили, мотивації голосу так удатно підбирали, двійника знайшли для відеозапису? Попався і ліпить дурного до плоту.

                Правий, на жаль, наш злісний ворог Путін: нинішня Україна справді втрачає головні обриси  держави. Їх знищила, з’їла, підточила підвалини державності системна корупція і самодурство вищого начальства, яке з кожним роком на високі пости приходить все дурніше та нахабніше. Позбавлене патріотизму, людові до своєї Вітчизни. Іноді починаєш згадувати про героїв трилеру «Меч», які самотужки почали наводити порядок у своєму домі.  А може знайдуться справжні камікадзе, а не такі, яких привів в уряд А. Яценюк для дерибану? Але дуже хочеться вірити в свій народ, який знає як, і вміє очистити святе управлінське місце від іржі.  

Хто крадій, а хто захисник добра України, хто реформатор, а хто імітатор - геть усе переплуталось на владному Печерську. Захід також, либонь, не розбиреться, де хвіст, а де грива...

  Ще один парадокс ситуації полягає у тому, що арбітр розв'язання конфлікту Абромівічус-Кононенко теж у долі...Такі виняткові українські реалії...