Білий кінь української публіцистики

23 лютого 2017, 20:52
Власник сторінки
Журналіст, письменник
0
34

Мою книгу "Свічка на вітрі" визнано кращим публіцистичним твором 2016 року, вона удостоєна Диплома і медалі Міжнародної літературної премії в царині літератури і публіцистики імені Уласа Самчука

Початок нинішнього тижня виявився для мене надзвичайно хвилюючим. У понеділок, 20-го лютого ц.р., стало відомо, що мені присуджено Диплом і медаль Уласа Самчука за перемогу в Міжнародній літературній премії в галузі літератури та публіцистики імені Уласа Самчука. Цю відзнаку заснували Національна спілка письменників України (НСПУ) та Тернопільська організація НСПУ. Вручення традиційно відбувається в селі Тилявці, або у райцентрі Шуйськ на Тернопіллі.

Сто чотири роки тому, у восьмилітньому віці Улас Самчук прибув сюди, у тихе, непримітне село Тилявку, ща 15 кілометрів від Шумська. Тут батьки пригляділи і купили поле, аби хазяювати на ньому. Скраєчку поставили хатинку. Була вона крайньою у селі. Такою залишилася й по нині. Тільки від часу вросла в землю замало не по самі вікна. Її причепурили, бо ж народу тепер їздить сюди багато, вималювавши в світло синю фарбу її стіни. Так і стоїть вона край села, першою зустрічаючи і останньою проводжаючи мандрівників.

Ось він колишній лан Самчуків у снігу аж до виднокраю, цікаво, чий він тепер, кому належить?

Оглядаюся, наче хочу побачити білого вершника на гарячому коні, що виїхав звідси, від синьої хати. А може він подався на коні вороному? Бо ж в Уласа Олексійовича є твір із назвою «На білому коні», виданий 1956 року, і «На коні вороному» (1979 р.).

Як прожив письменник, покинувши 1925-го цю хатину, Улас Самчук розповів у свої книзі «П’ять по дванадцятій». Ось яка вийшла чудернацька схема:

«ОСЬ МОЯ ВЛАСНА ІСТОРІЯ:
1905 – 1917 – імперія Романових;
1918 – 1920 – Українська Народна Республіка;
1920 – 1927 – Жеч-Посполіта;

1927- 1929 – Ваймарська Німеччина;

1929 – 1940 – Чехословаччина;
1941 – 1944 – німецька окупація в Україні;
1944 – до цього дня (28.07.1945) – Німеччина «п'ять по дванадцятій» (Так Гітлер визначив час, коли Європа впаде до його ніг, а натомість упала Німеччина).

Маю сорок років життя. Народився під час війни, виріс під час війни, зрів під час війни; 11 років війни і революції, 15 років вигнання, 14 – миру. Польська, німецька, мадярська в'язниці. Тричі нелегальний перехід кордонів. Свідок повстання України, Польщі, Чехословаччини, Карпатської України, Протекторату, Генерального Губернаторства, 
Райхскомісаріяту України, Другого Райху, Третього Райху. Свідок їх упадку. Свідок двох найбільших воєн в історії людства. Царі, королі, імператори, президенти, диктатори. Муссоліні, Гітлер, Сталін. Голод 1932 – 1933, концентраційні табори… І вічне вигнання.»

Улас Самчук - це знаменитий його роман «Марія», це трилогія «Волинь», за яку його представили до Нобелівської премії в царині літератури. Звісно ж, удостоєння зірвали комуністи, бо світ би широко дізнався про Голодомор... Одначе, історія зафіксувала цей факт - люди бачили в волинянові справжнього генія.

Як не гордитися тим, що мене нарекли продовжувачем бойової журналістики такого великого публіциста.

У Шумську, в районному будинку культури, де зібралося багато людей і коронували мої літературні успіхи, засвідчивши те, що моя публіцистична книга «Свічка на вітрі» є кращим прикладом "вогню в одежі слова" за 2016 рік.

Дякую всім, хто за це голосував.

Фото Віктора Смоляка.

 

Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.