Шоу триває: чому справа «Небесної сотні» зайшла у глухий кут?

З'являється все більше запитань і сумнівів в тому, що Аброськін і Зінченко причетні до скоєних злочинів, які їм намагаються "пришити" слідчі.

Засідання, допити, вивчення матеріалів. Здавалося б, розслідування розстрілів на Майдані перетворюється на рутину, і замість пошуку реальних винуватців трагедії лютневих днів 2014 року слідство все глибше «закопує» докази та факти. Нажаль, це є результатом вибіркової позиції слідчих, які висмикують аргументи з контексту, прагнучи обернути їх виключно проти підозрюваних. Хоча якщо розглядати обставини тих подій всебічно, з'являється ще більше запитань і сумнівів в тому, що Аброськін і Зінченко причетні до скоєних злочинів.

Грудень 2015 року, що минув, позначився декількома судовими засіданнями у справі «Небесної сотні», під час яких тривав довгий допит Марії Байдовської - матері загиблого активіста Сергія Байдовського, а також Оксани Саліванчук - дочки майданівця Миколи Дзявульского, який, як і Байдовський, був застрелений 20 лютого 2014. Крім того було допитано Галину Грицик, дочку Йосипа Шилінга, що також загинув під час тих подій.

Свідчення потерпілих і їхні висловлювання були звичними та навіть у деякому шаблонними. Вони впевнені в тому, що їхні близькі втратили життя саме від куль, випущених зі зброї правоохоронців. І навіть якщо до розстрілів особи, що сидять сьогодні на лаві підсудних, не причетні, відповідальність за вбивства повинні взяти на себе саме представники «Беркута».

Вже традиційно присутнім на засіданні суду було продемонстровано відеоматеріали, на яких і Саліванчук і Байдовська, і Грицик впізнали загиблих. Проте, крім цього відео стало своєрідним каталізатором і для чергової порції запитань до слідства.

Так, на одному з сюжетів добре видно, що до готелю Україна (там знаходилися виключно мітингувальники) біжить група людей, озброєних гвинтівками, мисливськими рушницями, а один з них в руках тримає автомат Калашникова. Зрозуміло, у сторони захисту виникла резонна ремарка щодо того, чому не приймається до уваги той факт, що учасники Майдану озброєні. Однак прокурори незворушно відповіли, що постріли на відео не зафіксовано. Отож будь-які звинувачення щодо скоєння активістами протиправних дій марні.

Ще одним прецедентом для дискусії став репортаж польських журналістів, які, знімаючи репортаж з даху Жовтневого палацу, зафіксували п'ятеро осіб одягнених у військову форму і бронежилети. Причому, як видно з відео, невідомі лежать на даху Жовтневого палацу, спостерігаючи за бетонними барикадами і вулицею Інститутська, де й загинула більша частина людей. Більш того, незалежні експерти не раз говорили про те, що вогонь на поразку мітингувальників вівся з готелю Україна і Жовтневого палацу. І це наштовхує на цілком логічні думки, що саме люди у військовій формі могли робити на даху.

При цьому, навіть для потерпілих стає очевидно, що слідчі так і не володіють доказами того, що Аброськін і Зінченко застосовували зброю. Це не зафіксовано ні в супровідних документах, ні на фото або відео. Більше того, сторона захисту Зінченко та Аброськіна неодноразово наполягала на тому, що в людей на Інститутській стріляли з урядового кварталу, про що свідчать аналіз траєкторій, за якими кулі проходили крізь тіла деяких загиблих.

Однак прокурори все ще вперто не хочуть сприймати очевидні факти й умовиводи. Хоча ми розуміємо, що слідчі побоюються, що правда, яка рано чи пізно буде розголошена, не на користь правоохоронців, тому замість всебічного розслідування справи «екс-беркутівців» вони створюють лише видимість пошуку тих, хто дійсно робив ті фатальні постріли.