Чи потрібен інститут фінансового омбудсмена?

Комплексною програмою розвитку фінансового сектора на період 2015-2020 рр., яка була затверджена Національною радою реформ пропонується ініціювати створення в Україні інституту фінансового омбудсмена.

Руслан Демчак, народний депутат України, заступник голови Комітету ВРУ з питань фінансової політики і банківської діяльності, про створення інституту фінансового омбудсмена в Україні

Комплексною програмою розвитку фінансового сектора на період 2015-2020 рр., яка була затверджена Національною радою реформ пропонується ініціювати створення в Україні інституту фінансового омбудсмена.

Проблема захисту прав споживачів фінансових послуг в Україні – не нова, але підхід до створення фінансового омбудсмена завжди був фрагментарним.

Наприклад, Ліга страхових організацій України неодноразово виступала з ініціативою щодо створення страхового омбудсмена. При Асоціації українських банків тривалий час діяв Третейський суд.

Врешті-решт, сьогодні в Україні відсутні органи досудового врегулювання спорів між фінансовими установами та споживачами. Хоча такі органи функціонують у багатьох країнах світу.  

Наприклад, у Вірменії, Австралії, Великій Британії, Малайзії, Нідерландах, Фінляндії фінансовий омбудсмен є єдиним для всього фінансового сектору, в Бельгії, Канаді, Греції, Італії, Казахстані, Новій Зеландії, Польщі, Швейцарії – це окремий орган для одного або більше сегментів фінансового ринку. У формі комітету зі справ захисту прав споживачів омбудсмен представлений у Данії та Швеції, в якості департаменту скарг у складі фінансового регулятора на Мальті та в Іспанії. У Латвії та Литві він функціонує в рамках державного органу із захисту прав споживачів.

Основне завдання створення інституту фінансового омбудсмена в Україні  – це імплементація принципів, передбачених G20 та директивами ЄС, що стане запорукою інтеграції до міжнародних мереж фінансового омбудсмена.

В Україні спори між споживачами та фінустановами розглядаються виключно судами та в обмежених випадках надсилаються скарги регуляторам.

Причому ефективність такої взаємодії доволі низька. Відтак, довіра до судів у 2015 році становить 5%. Суди демонструють свою неефективність, затягування розгляду справ та корумпованість у вирішенні спорів.

До речі, в ЄС успішно функціонують більше 50 підходів із позасудового врегулювання спорів у сфері фінансових послуг.

Новий інститут має стати неупередженим, незалежним та допомагати у вирішенні суперечок мирним шляхом, не доводячи справу до суду. Це у свою чергу має додатково розвантажити суди. Це також дозволить зняти навантаження на регуляторів. За 2014 рік було понад 36 тис. звернень від фізичних осіб. Переважно вони були направлені на НБУ – 25262 звернення, до НКФП - 9645 звернень та до НКЦПФР – 1128 звернень.

Наявність нової інституції дозволить створити «єдине вікно» для звернень, процедурно вирішення спору не перевищуватиме 3 місяців, охоплюватиме весь фінансовий сектор, а отже матиме узагальнення правозастосовної практики та забезпечуватиме завершеність циклу роботи.

Вважаю за доцільне почати обговорення Концепції створення фінансового омбудсмена в Україні та підтримую розробку законопроекту ЗУ «Про фінансового омбудсмена».