Вінничани оголосили політичний вирок "активістам", які вдавали лідерів області

Вінницьких «активістів» у місті знають мало, підтримують ще менше.

Міф про те, що так звані «активісти» з Вінниці є лідерами громадської думки, і можуть висловлюватись від імені громади, розвінчали самі вінничани, віддавши за них на минулих місцевих виборах рекордно низьку кількість голосів.

Люди, які називають себе громадськими активістами, активно постять свої «бачення» політичної ситуації в державі і на Вінниччині у соціальних мережах. Не гребують вони  тим, щоб посперечатися один  з одним у мережі Facebook, а також при нагоді, облити у тій же мережі один одного брудом. І, звісно, ж у кожному «пості» проглядається велич державного діяча, який є компетентний в усіх без виключення питаннях.

Складається враження, що у Вінниці й області дійсно діє громадянське суспільство, до того ж там є висока конкуренція ідей та методів. Але це враження оманливе. І підтвердили це вінничани, які на місцевих виборах віддали свої голоси зовсім іншим людям.

Спробуємо проаналізувати, хто із так званих «активістів» пройшов до обласної і міської рад, хто залишився «за бортом» місцевої політики і чому.

Отже, спочатку про тих, хто пройшов до рад. Хоча й тут не все однозначно.

До Вінницької облради з когорти «активістів» пройшли два «свободівці» Володимир Барцьось та Андрій Вигонюк. Останній – лідер за кількістю публікацій, спрямованих проти колег по цеху «активістів», яких він вважає «зрадниками». Але слід зазначити, що перший і другий на своїх округах були лиш третіми за кількістю набраних голосів. Завів у раду їх суперечливий закон, де кандидати, що набрали більше них, не змогли пройти через гостру партійну конкуренцію. Тож, стався парадокс – вінничани отримали депутатів у облраді, за яких голосувала меншість виборців. Це й головні перемоги «активістів». Решта – отримали рішучі програші на виборчих округах.

Оглянемо «здобутки» цих людей на виборах мера

Віктор Малиновський, який балотувався у міські голови від партії «Пенсіонерів України». Він набрав на виборах мера аж 3,68% (3963) голосів. І це попри жорсткий чорний піар місцевої влади і нескінченні обіцянки підвищити рівень життя для пенсіонерів у окремо взятій Вінниці. Може Малиновському слід відкрити молодіжне крило партії пенсіонерів, щоб підвищити свій рейтинг?

Інший «активіст» - особа з невизначеною політичною орієнтацією Борис Максимчук. Він брав участь у всіх виборах з 2010 року, від різних політичних сил. І завжди програвав. І от на виборах у 2015 році Максимчук визначився з орієнтацією, і відправився у похід за кріслом мера від Ляшка. Він набрав дещо більше голосів, ніж Маліновський - 4,49% (4834). Мабуть за рахунок того, що у Вінниці приблизно стільки ж відсотків сповідує радикально-ляшківську орієнтацію.

Інший так званий «активіст», а насправді людина, яка займається сміттєвим бізнесом, представник «Народного контролю» Володимир Воловодюк набрав теж мало - 6,11% (6571 голос). І не допоміг піар на національних цінностях і традиціях – Воловодюк очолює ГО «Вінницький козацький полк ім. І. Богуна». Щоправда, козаків у полку мало: сам Воловодюк, його дружина, куми і друзі. Цієї підтримки виявилося замало, щоб стати мером.

Слід сказати, що у різні ради йшло чимало людей від «Народного контролю». Але всі вони залишилися за бортом політичного процесу. Це перш за все Ольга Маліновська, яка себе називає активісткою Вінницького Майдану, а насправді має доволі сумнівний фах – «спеціаліст по фен-шую». Вона йшла у Вінницьку міськраду, і набрала трохи більше 200 голосів. Як кажуть, і фен-шуй не допоміг!

Далі треба сказати про відому у вузьких колах Таїсу Гайду. Вона, до речі, неодноразово сварилася з Маліновською через те, хто з них був «головніший» на Майдані. До того ж вона все літо писала у Facebook, що не братиме участь у виборах. Але вже в кінці серпня, заявила що піде… але довго не говорила від якої партії. І от інтрига розвіялась – Гайду до міськради висунула «Громадянська позиція». Але замість того, щоб конкурувати за мандат на окрузі, агітувати за партію і команду, говорити про свої здобутки, Гайда сховалася під першим номером (захищеним) у списку. Але це їй не допомогло. За «ГП» проголосувало менше 3% вінничан, і засідати у міськраді Гайді не світить.

Ще один унікальний «представник» громадянського суспільства, приятель Гайди – Анатолій Банах і протеже співзасновниці газети "33 канал" Тетяни Редько. Він йшов у облраду від Радикальної партії Ляшка. До цього він побував у різних політичних силах, навіть був радником голови однієї з РДА при Януковичі (зрозуміло, що голова був регіоналом). А ще називав себе журналістом. Хоча й РПЛ пройшла в облраду, але рейтинг Банаха в цій політсилі дорівнював нулю. І тому він не всівся в крісло депутата. Так в рідному Шаргородському районі Анатолій Банах набрав трошки більше 8% голосів - і передостаннє місце в окрузі.

«Пролетів» повз міську раду і Денис Котов, вірний соратник відомого Юрія Хорта. У міськраду ляшківці не пройшли, а особистий результат Котова – до 200 голосів на окрузі.

Як і попередній фігурант, не потрапив до обласної ради Юрій Павленко (Хорт), якого позиціонують, як політв’язня. Не потрапив він у рад з тих же причин, що і Банах – через низьку (фактично нульову) підтримку виборців.

Отже, робимо висновки:

Вінницькі активісти видають бажане за дійсне – їх вплив на вінничан нульовий.

Мешканцям Вінниці не цікаві ці особистості, бо вони не бачать користі від них.

Щоб отримати реальну підтримку вінничан, треба виходити з Facebook і працювати з людьми. Скоріш за все вінничан обурив і той факт, що майже всі вище перераховані люди довгий час брали на себе зухвалість приписувати власним заявам та бажанням волю всієї Громади Вінниччини. Яку їм ніхто і ніколи не делегував та як показали вибори - і не збирається. Що ж, це доволі повчальний урок людям, які за рахунок масовки з 20-30 чоловік намагались створити враження справжнього Народного Віче та Майдану, задля задоволення власних амбіцій, отримання посад та інших матеріальних благ.

Але усе це не цікаво «активістам», бо треба працювати, втілювати конкретні проекти, шукати способи їх фінансування. Легше «бла-блакати» у соціальній мережі.