Парламентський переворот у Канаді: плакати чи радіти нам?

Замітки до результатів виборів у Сполученому Корольстві, від якого щонайбільше залежить авторитет України у світі

18 жовтня ц.р. у Канаді відбулися чергові федеральні парламентські вибори. У результаті їх до Палати общин обрано 338 депутатів. Перемогу здобула Ліберальна партія, яка отримала 184 мандати. Консерватори, які до того були правлячою партією – 99 місць, Нова демократична партія, котра до цього була офіційною опозицією – 44 портфелі. Квебекський блог спромігся на десять мандатів, Зелена партія Канади провела до Палати одного депутата.

          Загалом результат такий: ліберали приростили в парламенті Сполученого Королівства 150 місць, консерватори, як правляча партія, втратили – 67 мандатів, НДП, як офіційна опозиція, позбавилася 59 портфелів. Іншими словами, в правлячій верхівці Канади відбулася справжня революція, зі зміною уряду. Його призначили вчора.

         Моя пильна увага до цієї події привернута не просто тому, що Канада є другою після Росії країною в світі за площею, а тому, що в ній мешкає без малого півтора мільйона українців. Це – по-перше. Крім того, Сполучене Королівство, в образі правлячої Консервативної партії та її прем’єр-міністра Стівена Гарпера, наполегливо і рішуче виступила на захист інтересів України у війні з Росією. Саме завдяки старанням глави минулого уряду Канади, який на цьому посту, до речі, знаходився десять років поспіль, РФ фактично за плечі було виштовхана з «Великої вісімки». Уряд консерваторів усе зробив можливе для того, щоб Україна одержувала фінансову допомогу від Канади і західного світу також, щоб вчасно українські вояки отримали зимові куртки, черевики, інші гуманітарні вантажі, різноманітні вакцини. Це було братство не віртуальне, не вербальне, а конкретне – казати б, предметне, матеріальне, фінансове, а, отже, вельми важливе в грізну годину війни.

         Чи не зміниться все це після виборів, приходу до влади в Канаді лібералів? Ось надзвичайно важливе питання.

         Джастін (французькою звучить як «Жюстен») Трюдо, який учора очолив новий уряд,  – один із наймолодших (н. 1971 р.) прем’єр-міністрів Канади. Він - старший син відомого канадського політика, п’ятнадцятого глави уряду П’єра Трюдо, якого ще називають «батьком сучасної Канади».  Джастін Трюдо став широко відомим після блискучої політичної промови на похоронах свого батька 2000 року. Ліберальну партію очолив 14 квітня 2013 р. Моє зауваження щодо французької вимоги імені нового прем’єра пов’язане з тим, що пан Трюдо обирався до Палати общин від французькомовної провінції Канади Квебек. До того ж, пан Жюстен на початку кар’єри викладав французьку в школі.

          Тепер щодо позиції пана Трюдо в фарватері нинішніх світових подій і підтримки України. На початку російсько-українського конфлікту Джастін-Жюстен аж занадто легковажно якось відгукнувся про все це, і заслужив жорстку критику преси. Кажуть, що за це він пожалкував і неодноразово,  надалі постійно намагався виправити ситуацію. Адже щонайменше мільйон виборців у Канаді українці.

         У ході підготовки до голосування 18 жовтня ц.р., лідер лібералів заявив, що Путін «бандит», його дії у Східній Європі - «небезпечні», а політика Росії на Сході України - «безвідповідальна та шкідлива». Далі пряма мова: «Якщо я матиму нагоду в ексклюзивній зустрічі з Путіним, йому про все це заявлю в обличчя, бо нам необхідно повсякчас доказувати, що Канада й надалі потужно підтримує світ та справедливість у ньому» - заявив Д. Трюдо.

         Однак щонайкраще позицію нового прем’єр-міністра Канади до України і українців, як мені видається, засвідчує те, що в числі нових тридцяти міністрів уряду лібералів аж двоє є наші співвітчизники. Це жінки - Христя Фріланд та Мері-Енн Мігичук.

         Христю я добре знаю особисто. Познайомилися ми з нею якось у кабінеті першого віце-прем’єр-міністра України Ігоря Юхновського. Служба урядовця гукнула журналістів, бо начебто Ігор Рафаїлович вимислив повідомити щось надзвичайно важливе для розв’язання нагальних проблем розвитку України. Маленьке дівча сіло поруч зі мною, дещо припізнившись на оказію. Але надалі від неї було найбільше запитань. Бо академік Юхновський запропонував нестачу нафтопродуктів тієї пори замінити переходом українців з авто на – не повірите, але це, їй-право, не жарт, -  велосипеди. Мила канадійка, ой же ж і познущалася над фізиком-теоретиком, який мав би бути технократом в уряді, здається, Л. Кучми, і, напевне, ж не відкривати з шиком... колесо зі шпицями…

         У ті дні Христя працювала в Україні в якості стрингера Financial Times. Її тоді можна було зустріти на всіх важливих політичних та економічних заходах. Вона бувала практично на всіх засіданнях парламенту. Знайомими журналістки були чи не всі тодішні наші політики й урядовці. Статті пані Фріланд про перші кроки незалежної України з’являлися в The Washington Post і The Economist. Вона чи не найбільше серед зарубіжних журналістів зробила тоді для популяризації нашої молодої держави в світі. Згодом Христя перейшла на постійну роботу до впливової лондонської газети Financial Times. Її публікації були спрямовані на захист інтересів України та українців, звідки походила її мати Галина Хом’як. Особливо після того, як вона переїхала до Москви, очолила там кореспондентське бюро видання. У Кремлі неодноразово скреготіли зубами з приводу її блискучих і переконливих публікацій у відомому медійному органі. Можна стверджувати, що журналіст Фріланд, канадійка українського походження, вміло вибудовувала на заході образ Москви, як міжнародного варвара, посібника терористів, якими вона є нині наяву, уже не  прикриваючись ліберальними гаслами, скинувши з себе овечу шкіру. Все це добре розуміли в Путіна, заборонивши нині в’їзд пані Христі до РФ.

         Цікаво, що Христя Фріланд стала міністром міжнародної торгівлі Канади. Не забуваймо, що в Сполучених Штатах Америки міністром торгівлі є Пенні Пріцкер, батьки якої є вихідцями з Київщини. Дивний збіг, чи не так?

          А ось шістдесятилітня Мері-Енн Мігичук у новому уряді Канади вчора призначена міністром зайнятості, розвитку трудових ресурсів і праці. Батьками її є українці – Метро Мігичук та Катерина Саламандик. За фахом вона є інженером-геологом, працювала в геологічних партіях. Преса повідомляє, що присягу міністра пані Мігичук завершила українськими словами «Дякую!».  

         Думається, що за сприяння таких персоналіїв у його складі, новий уряд Канади стане ще більш активним, у порівнянні з стараннями консерваторів, у просуванні інтересів України на світовій арені, насамперед у справі входження нашої держави до Північно-Атлантичного альянсу, отримання безвізового режиму, зближення з демократичними державами ЄС та світу.