ПАРТІЯ ПОШИТИХ У ДУРНІ

Чи знаєте ви, у якій галузі Україна таки випередила Росію? На жаль, зовсім не у тій, якою можна було би пишатися: а саме у галузі партійного будівництва.

   Зокрема, у кількості політичних партій, яка сьогодні вже значно перевищила дві сотні: тут ми не тільки Росію взули - тут ми взагалі "впереди планеты всей".  Щоправда, більшість з них нікому не потрібні й не цікаві - окрім їх власників.

  А щодо кількості  їх членів краще взагалі не питайте - понад сотня з таких партій може похвалитися хіба що "двочленом" (керівник партії та його секретар  з печаткою). А ще півсотні мають у своїх лавах по два-три десятки осіб: такі собі втаємничені "масонські ложі"...

  Відносно живих - себто реально працюючих - партій нараховується трохи більше ніж  два десятки. У них є власні сайти, візитівки і навіть партійні прапори. Під які (можливо) хтось, десь та колись таки стане. Або не стане, що значно імовірніше.

  Ну а щодо парт-грандів, справжніх круїзних партійних лайнерів - то ви їх і так знаєте: щоб порахувати всіх, пальців на одній руці цілком вистачить. Щоправда, рейси в маси навіть цих дредноутів частенько виявляються одноразовими.

  Пригадаймо лишень таку яскраву ще недавно "Свободу": і де вона зараз? А всемогутня Партія Регіонів? А КПУ? Соціалісти? Трохи раніше - потужні провладні "Наша Україна", "За єдину Україну", СДПУ(о), Народний Рух?

А ще - Озимое поколение, Вече, Блок Королевської. Ой, скільки їх було й не стало...

  То куди ж вони всі поділись? Що це за такий згубний  "партійний мор" ; що за жахливий айсберг - який топить один наш партійний "титанік" за одним?

  Чи може, справа не у партіях - а у нас з вами? У нашому неутримному бажанні  - як той невблаганний арбітр на полі - показувати одну червону картку за іншою? Не виправдали народних сподівань? - Тоді геть на смітник історії! Обманули людей? - Зась вам до парламенту.

  Знаєте, нещодавно з подивом відзначив: багато що в Україні на часі змінилося, а оця "партійна ненаситність" - ні.

Замайоріли на обрії нові виборчі перегони: і тут-тобі нате вам - і "Нові обличчя", і "Рух за реформи", і "Партія простих людей", і "Партія пересічних українців".  На всі смаки і несмаки! І все воно таке свіже, таке незаймане й незаплямоване...

  А якщо чого й не вистачає серед цього розмаїття - то це хіба що "Партії пошитих у дурні". Себто нас з вами, дорогі українці: яких наші малошановні політики без перестанку дурили два з гаком десятки років, як тільки могли.

  І я гадаю, що якби до її лав стали (бодай на хвильку) всі українські громадяни, сподівання яких були цинічно сплюндровані нашими політиками - то за кількістю своїх членів "Партія пошитих у дурні" була би поза конкуренцією!

Скільки там нас, українців,  залишилось - сорок мільйонів? - От саме стільки членів партії у ній би й було. Це навіть більше, ніж колись у КПРС!

Щоправда, пишатися тим, що політикам вдалося пошити в дурні всю країну чохом - не доводиться. І це чомусь трохи засмучує.