Люди хочуть результатів уже сьогодні

Пасхальні свята працював в окрузі

На третій день Пасхи розпочалась моя поїздка на виборчий округ, де було заплановано цілий ряд зустрічей.  Але розпочався візит з відвідин храму в Славуті. Щоправда, вже на порозі відбулася перша зустріч з виборцями. Люди одразу вирішили поділитися усіма своїми враженнями від того, що відбувається в країні. Говорили і про війну, і про тарифи, і про місцеві проблеми, і зі святом вітали, і казали – яка дивина – депутата побачили після виборів. До речі, забігаючи наперед скажу, усі три дні люди частенько повторювали одну і ту ж фразу: раніше депутат після виборів ми не бачили. Ну що ж,  будемо змінювати цю традицію. Людей варто слухати не лише в період виборчої кампанії, а я й після отримання мандату, хоча це й важче, доводиться говорити про результати зробленого.

А результатів люди чекають вже сьогодні. При чому хтось хоче нові дороги, хтось більшу зарплату, хтось вивезеного сміття, хтось очікував менших цін та тарифів, а вони ростуть, але всі хочуть щоб не було війни і жити щоб стало легше.

З меншими проблемами намагаюсь допомагати через громадські приймальні. Таких в окрузі зараз працює три: в Шепетівці, Славуті та Полонному.

Більші проблеми потребують взаємодії з місцевою владою. На жаль, не з усіма міськими головами вдалося налагодити добру співпрацю, громада від цього страждає. Не до кінця сформована і виконавча вертикаль. Лише в Полонному вже є голова районної адміністрації, хороші робочі стосунки вдалося налагодити і з міським головою, тому питання вирішувати простіше.

По Шепетівській та Славутській райдержадміністраціям ще не призначено голів, але це має бути зроблено найближчим часом, тому можна буде говорити і про дороги, і про сприяння інвестиційним проектам, і про інші справи.

У Верховній Раді я працюю в Комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Наш комітет не працює в тих сферах, проблеми по яким виборці піднімають на переважній більшості зустрічей. Ми працюємо переважно над законами, які мають допомогти забезпечити порядок в державі. На жаль, значна частина законів пов’язані з війною. Наша країна ніколи не жила в таких умовах, тому і законодавча база була непідготовлена. Безліч малоцікавих широкому загалу, але вкрай необхідних в складних ситуаціях законодавчих норм було прийнято.

Але хотілося б більше поговорити про проблеми, з якими люди приходили на зустрічі.

Підприємців цікавлять умови для ведення своєї діяльності. Вони не просять грошей, самі готові платити податки та бути тією основою, середнім класом, на якому тримається більшість розвинених країн. Але їм потрібна допомога. Наприклад, у м.Славута, на місцевому ринку з них лише «деруть» завищену орендну плату. При чому, кошти, які могли б бути спрямовані в бюджет міста, йдуть в кишені спритних посередників, за мовчазної згоди місцевої влади. Це питання перебуває на моєму контролі, сподіваюсь воно буде вирішено, якщо не цим складом міської ради, то наступним.

В Шепетівці підприємці просили пояснити, куди рухається країна та місто, який у них бізнес-план, де можна брати інвестиції, адже ідей чимало, а ресурсів не вистачає. Про план розвитку країни, про кредити, про децентралізацію та податки говорили більше години. А ось про стратегію розвитку Шепетівки домовилися поспілкуватися на окремій зустрічі, куди хочемо запросити всіх активних людей міста. І разом випрацювати ті проекти, які допоможуть зробити Шепетівку та район кращими.

Про допомогу в створенні робочих місць та наповненні бюджету просили і в Славутському центрі зайнятості. Зокрема згадували про непрацюючий Ганнопільський спиртзавод, відновлення роботи якого вирішило б одразу кілька згаданих проблем. Нині не працюють чимало українських спиртзаводів, сподіваюсь ситуацію вдасться змінити після призначення керівника корпорації «Укрспирт». В будь-якому разі, ми усі зацікавлені у відновленні роботи підприємства в Ганнополі і будемо працювати в цьому напрямку.

Працівники центру зайнятості також піднімали питання про проблеми з отриманням допомоги по безробіттю тими громадянами, які є членами особистих селянських господарств. В законі є таке обмеження, і тут завдання депутата зрозуміти та провести через парламент ті зміни які б задовольнили інтереси максимальної кількості громадян, без шкоди для держави.

Складніша розмова відбулася в славутському відділені Пенсійного фонду. Хочу сказати, що скільки б люди не нарікали на відсутність швидких результатів Революції Гідності, але один уже точно є – люди переслати боятися відкрито піднімати проблеми, і говорити про них владі прямо в очі.

Ну, а мене чомусь усі сприймають як повну і безмежну владу, і законодавчу, і виконавчу, і судову.

Чому такі малі зарплати у державних службовців? Чому не працює реформа з Єдиним соціальним внеском? Коли відбудеться монетаризація пільг? - слушні питання задавалися працівниками пенсійного, але над їх вирішеннями потрібно працювати всім разом.

На зустрічах в Понінці люди нарікали на складну екологічну ситуацію, викликану діяльністю місцевої картонно-паперової фабрики. Мовляв власники вже давно обіцяли встановити фільтри, а труба і надалі димить так, що діти хворіють, випраний одяг висушити неможливо – одразу стає чорним. Зустрівся з керівництвом підприємства, підтвердили, що є такі проблеми, але уже закуплене відповідне обладнання, яке має бути встановлено до 20 квітня.

Про гроші та матеріальне забезпечення багато говорили і освітяни Шепетівського району, і медики з Понінки, і діячі культури з Шепетівки, і соціальні працівники будинку пристарілих у Полонному. Але найбільше вразили слова одного старшого пана, який без обох ніг, у інвалідному візочку, тихенько говорив: розуміємо, що країні зараз складно, що в країні війна, ми якось переживемо, аби тільки наступив мир та спокій.

Про війну та мир багато говорили рідні загиблих солдатів, з якими я за ці три дні мав цілий ряд зустрічей. Багато з них втратили опору та годувальників, багато бюрократичних перепон ще доводиться їм долати в сучасній українській державі, а ще більше чиновницької байдужості. Чим можу, тим допомагаю цим людям, ми не повинні забути їх і зоставити на одинці з життєвими проблемами.

За три дні переді мною було піднято проблем, які навряд можна вирішити і за три роки. Але для їх вирішення я і йшов у депутати, тому зроблю стільки, скільки зможу. І як тільки матиму час в проміжку між парламентським засіданнями та роботою в комітетах знайду час, знову плануватиму поїздку до моїх виборців. Вірю та переконаний, що разом, згуртувавшись ми вирішимо багато наших проблем, головне аби була віра та спільна праця на благо процвітаючої України.