Прем'єр білий як циганська литка

Усі хто його критикує - московські прислужники, вороги України...

І дивно, і смішно спостерігати за тим, як начальство, впіймавшись на черговому м’якуші, пущеному таємно по за хмари, все перевертає з чорного на біле, і навпаки. Верещить, як порося, застрягле в плоті: «Тримайте! Вороги хочуть вкрасти владу!»
Почала цю ахінею з понеділка одна гостроязика пані, яка заявила, що всі звинувачення проти їхнього партійного вождя і прем’єр-міністра – це гра на руку Москви. Це зрада України. Що всі, хто критикує А. Яценюка вороги незалежності, і таке інше, і ще страшніше…
Оскільки я назвав нинішній уряд «веселим цвинтарем», позаяк ще ніхто й ніде у світі так цинічно не оббирав пенсіонерів, які заробили свої кревні грошові пайки десятиліттями неймовірних старань на роботі в ім’я держави, через що мільйони літніх людей, ЗА САНКЦІЄЮ САМЕ А. ЯЦЕНЮКА, залишилися поза межею бідності, то враз відчув себе замало не… другом Путіна. Я ж крім того писав, що ЗАТВЕРДЖЕНІ ОСОБИСТО А. ЯЦЕНЮКОМ РОЗЦІНКИ НА ГАЗ, тисяча кубометрів якого обійдеться громадянам понад 7 тисяч гривень при пенсії в 1,5-2 тисячі, є проявом геноциду проти свого народу, то послухавши те, що виробляє парламентська фракція «Народний фронт» (НФ) проти тих, хто критикує їх дорого Арсенія Петровича, аж присів з переляку. Подумав було навіть писати явку з повинною. Але на кого скеровувати ту слізну чолобитну? На Сюмар, Парубія, Турчинова, Авакова, Геращенка - хто у них там перший під вождем-правителем? Чи, можливо, самому Яценюку впасти у ноги?
Уже взяв було я ручку й папір, аж тут обізвався народний депутат України, він же секретар Комітету Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції Дмитро Добродомов, який сказав: «…коли були гучні заяви про корупцію в уряді Яценюка з вуст колишнього Міністра охорони здоров'я Олега Мусія, котрого Арсеній Петрович у незаконний спосіб усунув від виконання обов'язків за оприлюднення інформації про корупцію у тендерних закупівлях ліків під "дахом" соратників Прем'єр-міністра. Генпрокуратура навіть не взяла в провадження перевірку цих фактів. Були заяви ще Міністра економіки Павла Шеремети, який добровільно покинув Уряд Яценюка. Теж правоохоронці зробили вигляд, що нічого страшного не відбулося. Ні розслідування, ні тим паче результатів цих розслідувань.
Крім того, була заява народного депутата минулого скликання Ігора Скосара, який пройшов за квотою Фронту змін (тобто особисто самого Яценюка), котрий публічно заявив, що він давав хабар за місце у виборчому списку – 6 млн. доларів. У тому числі і нинішньому Прем'єру. Навіть детектор брехні підтвердив правдивість його слів. Тоді Генпрокуратура обіцяла розібратися і порушити справу, а сам Арсеній Петрович публічно пообіцяв пройти детектор, щоб спростувати це звинувачення. Як розумієте, ніякого розслідування не проводиться і детектор ніхто не проходив».
Словом, чи можна довіряти тому на що нині так посилено тисне НФ: мовляв, вже все розслідувано? Ті, кого перевіряла державна фінансова інспекція України під керівництвом М. Гордієнка, за дорученням А. Яценюка, самі провели перевірку персонально очільника колишнього КРУ і прийшли до однозначного висновку: це він, сірко, а не вельможний пан прем’єр-міністр корупціонер! Крім того, глава уряду домовився з генеральним прокурором, що, як я зрозумів, перевірять М. Гордієнка. Ну, можливо щось і запитають у чиновників Кабміну. Відбудеться, напевне, точнісінько те саме чарівливе дійство, яке свого часу уже коїлося при перевірці звинувачень з боку О. Мусія, П. Шеремета, І. Скосара. Без будь-якого результату…
Тепер запитання: у якій ми державі живемо? Звичайно ж у парламентсько-президентській. Хто є головною ланкою політичного життя країни? Звичайно ж, ПАРЛАМЕНТ. Так же ж? Чому ж тоді такі здіймаються крики і верески з приводу того, що група народних депутатів зажадала звинувачення М. Гордієнка проти А. Яценюка в безпідставному зникненні мовбито 7,6 мільярда (!) гривень ВЗЯТИ саме під парламентський контроль. Себто, створити тимчасову спеціальну комісію (ТСК) Верховної Ради України з приводу цієї проблеми і розставити всі крапки над «і». Об’єктивно встановити, було розкрадання народних коштів чи ні? Адже йдеться про колосальні втрати державного бюджету. Зрештою, не в аптечне ж управління звертатися за правдою чи в ДУСю парламентарям, які хочуть перевірити достовірність фактів оголошених главою Державної фінансової інспекції України? Для того ж вона, власне, і існує, щоб виявляти порушення з витратою коштів держбюджету.
До речі, саме з цього приводу народний депутат Юрій Левченко з трибуни парламенту заявив:
«Це неприпустимо! Є звинувачення про розкрадання понад 7 з половиною мільярдів гривень! Є звинувачення про те, що можна повернути "Укртелеком" у державну власність і це не відбувається. Є звинувачення про розкрадання в "Нафтогазі" на понад 4 з половиною мільярда. Є звинувачення в розкраданні в "Енергоатомі" і так далі, і тому подібне. Є також факти про "Укрнафту" і "Укртранснафту". Що саме з дозволу Прем'єр-міністра була викачана технічна нафта з українських трубопроводів і передана приватним структурам.
Але жодних розслідувань з цього приводу не відбувається! Суспільство вимагає вже кілька тижнів, щоб у Верховній Раді України, в найвищому законодавчому органі була створена незалежна комісія, Тимчасова слідча комісія, яка би якраз розслідувала оці всі звинувачення. Щоб не було розмов забагато на ток-шоу, щоб не розказували, у кого які машини, дружини і так далі. Тому що не важливо, хто такий Гордієнко. Це не важливо! Важливі ті речі, про які він говорив!»
Парламентська більшість у відповідь: ні, ні і лише - ні. Ні за яку ціну не допустимо створення ТСК, і квит. Виходить, що для більшості парламенту Арсен Петрович білий як циганська литка. Навіть після того, як він, нагадаю, намалював фігу кожному з народних депутатів у пакет документів, де мав бути державний бюджет України (пригадайте ніч на 26 грудня 2014 року, тоді приймалася економічна конституція нашої країни), коли ніякого кошторису взагалі не було розроблено, тіла надходжень і витрат коштів вперше в історії держави не було подано на ухвалення Верховної Ради взагалі. Народних депутатів змусили голосувати за кота в мішку. Чи не звідси походить ця подальша зухвалість у діях прем’єра? Якась неймовірна впевненість, як мені здається, у тому, що все зійде з рук. І того, що всі народні кошти його вотчина…
У цій всій ситуації для мене особливо цікавою є роль партійної фракції радикальних правдорубів пана Ляшка. Тих, хто за розтрату народної копійки до цього публічно завжди були готові кожного чиновника на льоту перекусити, а тут, як паски від штанів погубили. Сидять тихенько, хвости попідгинали, навіть з місць не піднімаються. З сумом спостерігають за тим, як невеличка група народних депутатів, котрі блокують трибуну на знак протесту проти відмови парламенту створити ТСК, намагаються знайти підтримку в залу. Один із радикалів щоправда раз-по-раз зично вигукує в зал: «Давайте будемо працювати! Досить відпочивати!». Це чимсь нагадує мені такого кремлівського діяча як Єгор Кузьмич Лєгачов. Був колись такий другий секретар ЦК КПРС. Коли вже розвалилася партія, він вийшов на трибуну і так смачно сказав: «Ах, как чертовски хочется работать!..» 
Ви не знаєте чому таке сталося, чому враз замовчав, взяв дивну паузу невгамовний трибун мас О. Ляшко? А здогадайтесь…
Як і те, що сталося з окремими телеканалами. Як приміром, з Еспресо ТБ. 7 квітня ц.р., у програмі «Година ЧЕ», в якій участь береть перважно народні депутати України, ведучий Єгор Чечеринда перетворив її в «Годину ФЕ». В прямому розумінні цього слова. В таку брехню, що більше телеканалу вірити просто не можна.
По-перше, пан Чечеринда заявив, що партія ВО «Свобода» вивела під парламент менше сотні людей на підтримку ідеї створення ТСК. Показавши справді кілька десятків людей під ВР. Зйомки зроблені, напевне, ще за довго до початку подій. Ведучий презирливо заявив, що протестуючі були, либонь, під прапорами футбольних фанатів чи навіть федерації футболу. Хоча, приміром, 24 канал демонструє площу перед Верховною Радою геть забиту людьми під морем яскравих знамен «Свободи». Антураж явно зумисне спотворений, розчинений у зневазі і презирстві. Цим ведучий бреше, як сірко на вітер…
По-друге. Пан Чечеринда заявив, що М. Гордієнко, мовляв, написав на Яценюка «кляузу» після того, як прем’єр звільнив його з роботи. 
І тут нарочитий, принизливий обман. Думаю, як журналіст із досвідом, пан Чечеринда добре знав хронологію подій цього розвінчання прем’єр-міністра, а зміна орієнтирів у конфлікті йому потрібна була для того, щоб дезорієнтувати тих глядачів, які були не в курсі подій, перетворити все в банальний чоловічий конфлікт начальника і підлеглого. 
Чому таке сталося з телеканалом, якого ще недавно важко було запідозрити в необ’єктивності? Відповідь, гадаю, одна – власники телеканалу під ковпаком. І ви, сподіваюся, знаєте яким…

***
Дивні часи наступають, чудна мораль культивується: природня потреба людей мати чесну владу оголошується нинішнім начальством «грою на руку» Москви. Бажання очиститись від крадіїв і розтягаїв державного бюджету видаються за зраду Вітчизни. Нас не інакше закликають танцювати від радощів за те, що приріст статків глави держави за минулий рік зросли у сім разів проти попреднього збагачення і досягли 368 мільйонів гривень. Тільки для повного щастя викресліть, панове, 103-ю статтю Конституцію України, яка забороняє йому вести бізнес. У ворожій державі, до речі, зокрема. Ось чому, мабуть, президент України не втручається в розбірки довкола начебто крадіжок держбюджету. Він просто поважає устремління людей стати багатими. У будь-який спосіб. Сам такий…