Автор фото: Каріна Чайковська
Диктофони на столах, блокноти в руках, гострі питання – все напоготові.
Цього тижня наш звичний графік
лекцій/семінарів в ІЖ був дещо перерваний. Ні-ні, не подумайте нічого
трагічного: причина досить-таки позитивна. В стінах Інституту кожен став трохи дипломатом
– відбулася зустріч із Надзвичайним і Повноважним Послом Канади в Україні Романом
Ващуком.
Родина дипломата
походить із Західної України, а сам він народився в Торонто. Коли отримав
освіту, то думав, що буде ідеальним кандидатом на вакансію безробітного. Але вже
1987-го робив перші дипломатичні кроки в МЗС Канади.
Посол згадує, що
коли Портніков запросив його на особисте інтерв’ю, він мав спершу спитати
дозволу, адже раніше ніхто з посольства таких інтерв’ю не давав. Так почався
жвавий розвиток пресової активності у Москві.
«Ризикуй, але не занадто. І кожен для себе має визначити, де та межа»,- так
Роман Ващук перейшов до теми свободи слова в соц. мережах. Тепер, якщо висловитися в твіттері на якусь
тему, можна отримати швидку реакцію, і чим різкіший вислів, тим вона краща. Кожен
раз виступаючи думаєш: висловитися дипломатично чи менш дипломатично? Сама інтерактивність
є приманкою для різкості, яка запощена в мережі. Півмільйона ретвіттів раніше
були недоступні для дипломата. Жартуючи (або не зовсім?), посол каже, що їх ранок також
починається не з кави: заходиш і дивишся, хто комент кинув, а хто ретвіттнув.
«Люди можуть мене
коментувати, але вони не можуть мене тролити, бо це буде бан».
Можливості мережі – це виклик для журналістики, повинен бути
нескінчений рух, розвиток, оновлення.
Завагавшись, Посол все-таки погоджується розказати про конкуренцію США і
Канади, «якщо ви обіцяєте мене не спалити». Пообіцяли - виконуємо:)
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.