Хто ж тут люди, а хто шакали?

В особі Бориса Нємцова Україна втратила найбільшого і фактично єдиного справжнього друга в Москві. Наші політики його вже забули...

У Москві начебто розслідуються обставини загибелі видного опозиціонера Бориса Нємцова. Фактично єдиного росіянина, хто ментально, політично був найближче до України. До наших ідей, надій і сподівань. Загострений на темі зближення з Європою, переборення стану совка в свідомості людей по обидва боки наших кордонів. Позбавлений будь-яких імперських, шовіністичних ілюзій.  В силу своїх особливих  розумових здібностей: з молодих літ кандидат фізико-математичних наук, добре розумівся в людях, обставинах, подіях часу. Знав справжню ціну нинішнім рашівським вождям-правителям, які все рішучіше повертали Московію до часів сталінізму, залізної завіси, переслідування інакодумства. Котрі понад усе ненавиділи Україну незалежну, суверенну, позбавлену впливу Кремля.

        Чи можна вірити В. Путіну в розслідуванні вбивства опозиціонера? Риторичне запитання. Тому доцільніше слухати те, що кажуть люди, котрі були поруч з Б. Нємцовим.

        Останнім часом він багато часу проводив в Ярославлі, де працював, як депутат обласних законодавчих зборів, так, здається, називається їхній представницький орган. Тому пропоную звернути увагу на те, що розповідає керівник місцевого ярославського відділення радіостанції «ЭХО Москвы» Людмила Шабуєва. Вона надзвичайно часто зустрічалася з Борисом Нємцовим, часто готувала з ним радіопередачі. Її висновок однозначний: Нємцов загинув тому, що він оприлюднив докази участі кадирівців у бойових діях в українському Донбасі. Вона опублікувала документ, з яким опозиціонер від імені політичної партії ПАРНАС, в якій він був співголовою, звертався до керівника ФСБ Росії Ол-ра Бортнікова з запитом. Посилаючись на публікацію у відкритій пресі, 30 травня 2014 року він справляється в керівника спецслужби Росії, як могли до зубів озброєні громадяни Чечні, на автомобілях, завантажених боєприпасами і вибухівкою, без будь-яких перепон пройти через прикордонні пости РФ на територію України. І ставить надзвичайно незручні для ФСБ три конкретних запитання:

1. Чи порушені кримінальні справи за фактами протиправного перетину кордону РФ? (Стаття 322 КК РФ);

2.     Чи порушені кримінальні справи за фактами контрабанди зброї і боєприпасів? (Статті 188 та 226,1 КК РФ);

3.   Чи порушені карні справи за фактами протиправного володіння зброєю та боєприпасами?  (Стаття 222 КК РФ).

Зрештою, ось він цей документ:

Як бачимо, Борис Нємцов ще 30 травня 2014 року знав, що регулярні військові підрозділи Московщини вже топтали українську землю, а один з найвищих за посадою генаралів у генштабі України, у величезному службовому картузі, й по нині стверджує, що Україна з Росією не воює. Російських військ в Донбасі буцімто немає. Бо таке, либонь, хоче чути його безпосердній начальник - верховний головнокомандувач... То хто справжнім патріотом України був - Борис Нємцов, чи ці пристосуванці?

Загалом, як знаємо, Борис Нємцов був чесною і відвертою людиною. Він нічого не таїв поміж рядками. А тому в Фейсбуці, на українських телеканалах правдомовне кадирівців завжди називав виключно головорізами, бандитами, терористами, вбивцями Кремля. Він опублікував фото, як посланці з Грозного поміж кровопролитними боями за донецький аеропорт здійснюють намаз. Світлину московський політик «здобрив» глумливим підписом про те, як можна звертатися до аллаха, коли руки по лікті в крові ні в чому не винних українців.

                   Борис Нємцов був безпощадним щодо участі чеченських бойовиків у різні, чітко і однозначно вказуючи, що все це робиться з особистої вказівки глави республіки. В своєму Фейсбуці він писав, що в Чечні без його дозволу навіть муха не пролетить. Чи ж мислимо те, щоб без його відома там формувалися банди терористів, які сотнями відправляються на суверенну територію сусідньої держави?

                   Людмила Шабуєва пише:

                   «Це відбувалося 12 червня 2014-го. Борис прийшов на ефір. Ми зробили запис програми. Після чого я запитала: «Що з вами відбувається? Чому ви такий втрачений? ».

- Люд, мене хочуть убити.

- Борисе, вас завжди хтось хоче вбити,

- Ні, ти не розумієш, все дуже серйозно. Я знаю. Я це відчуваю…

Потім він показав смс зі свого телефону. У ньому було написано: «Шакал, я тебе вб'ю». Я прочитала повідомлення з його телефону. Перше про що  подумала - це про останню публікацію Бориса щодо чеченців, які воюють на території України.

- Хто ви думаєте це може бути? - запитала.

- Або «нашисти», або кадирівці, - відповів однозначно Борис.

Потім додав ще, що йому погрожували і раніше: кидали унітаз на машину, плескали в очі нашатирним спиртом, але тоді з ним нічого б не зробили, а зараз реально хочуть фізично знищити».

У статті ще чимало яскравих, переконливих доводів того, що однією з головних версій убивства московського політика є його безкомпромісна боротьба з режимом Путіна проти війни Росії в Україні. Як досвідчений політик він одразу визначив і оголив внутрішні пружини процесу розпалювання конфлікту, облічив головних дійових осіб реалізації керованого хаосу  в українському Донбасі. Вимагав відповідальності тих, хто постачає на Схід України гарматне м'ясо та озброєння, обманюючи свою і світову спільноту.

Зрозуміло, що для бандитського угрупування Кремля саме Борис Нємцов був найбільш незручним опонентом. Тому, що він володів і фактами злочинів проти народів Росії та України, а окрім того ще й яскравим публічним словом. Навряд чи є в нинішній Москві та й у Києва також хоч близько схожа до Нємцова людина, котра б так концентровано і влучно, у кількох словах могла б охарактеризувати ситуацію, розкласти для сприйняття аудиторією всі крапки над «і». Це був неперевершений індивідуальний дар політика. Разом з унікальною особистою хоробрістю він робив його страшним для Кремля, персонально для Путіна.

Не забуваймо, будь ласка, що Борис Нємцов певний час був радником глави української держави. Віктора Ющенка.

Минулої п’ятниці, 13-го березня, В. Ющенко поспіль з Л. Кравчуком понад півтори години були в прямому ефірі студії Савіка Шустера на телеканалі 112.ua. Говорили так багато й про все, що в кінці пан Ющенко зізнався: в нього вже забракло слів для завершення передачі, бо всі йогo думки, мовляв, висловив Леонід Макарович. Думалося, що в Віктора Андрійовича вистачить розуму, аби бодай кількома словами вдячності відзначити заслуги яскравого російського політика, який фактично віддав своє життя за мир в Україні. Бо кому ж, як не йому сказати про Бориса Нємцова, котрого свого часу саме він покликав під прапори своїх подій. Не вистачило кебети.

Імовірно, в нинішніх українських начальників стачить інтелекту все-таки скласти належне пошанування великому російському політику Борису Нємцову, який найкраще розумів нас, українців, був за щирого брата в Москві, яка остаточно скурвилася під проводом Адольфа Путлєра. Постраждав за Україну, яку, гадаю, щиро по-людськи поважав. А, можливо, й любив…

Стаття Людмили Шабуєвої знаходиться тут.