Траурна ніч

За одну ніч сталося дві непересічні події. Дві смерті. Обох нині покійних поєднувало те, що вони політики. Те, що кожний був в опозиції до уряду своєї країни. Поєднувала форма, але не зміст.

	Перший був вихідцем з країни, імперіалістичні амбіції якої нагадують потуги шизофреніка вкотре довести свою "наполеоновість". 
Другий з країни, якій просто не повезло з геополітичним сусідом.
	Перший був представником малочисельної та не стійкої у своїх переконаннях верстви населення, що ще не пропила свої мізки оковитою і перебуває в опозиції до кривавого тирана та вибудованої ним машини по переломленню людей. Другий сам був представником диктаторської системи владного управління, гвинтом цілісного механізму національного пригнічення, який опинився на смітнику історії, уступивши своє місце демократичним силам шляхом революційних змін. 
	Перший був підло вбитий спецслужбами тирана. Задавлений системою. Фізично знищений тими, хто боїться будь-яких суспільних змін та реформ. Тими, хто діє виключно за допомогою залякування та насилля. Другий здійснив вчинок, який є чи ненайлогічнішим кінцем правління диктаторів різного пошибу, їх багаточисельної прислуги та усіх системних елементів такої моделі правління - самогубство.
	Ці дві історії вказують нам на те, що якими би жахливими методами не діяли, вразливі за своєю суттю та боягузливі деспотичні прихвостні, їхній кінець неминучий. 

І це буде безславний кінець.
Без вшанування та почестей.
Без доброї пам'яті. 
Без океану з квітів на могилі.

	На відміну від тих, хто боровся з системою, хто був на сторожі становлення та відновлення демократії, прав та свобод, тих хто сповідував боротьбу за ідеали рівного суспільства. 
На відміну від тих, чия смерть ніколи не стане кінцем...