Питання популяризації української культури має вирішуватися на державному рівні

Як відомо, днями Державний комітет телебачення і радіомовлення запропонував припинити функціонування української версії міжнародного телеканалу Euronews.

Про це йдеться в проекті розпорядження Кабінету міністрів, розміщеному на сайті відомства. Згідно з проектом документа уряду, НТКУ повинна розірвати угоду з міжнародним телеканалом про створення україномовної версії.
З огляду на все це, виникає питання, для чого нам тоді Міністерство інформаційної політики? Адже його завдання забезпечувати ефективне управління інформаційними проектами, вживати заходи із популяризації телепродукції, здійснюючи міжнародне співробітництво, розробляти та впроваджувати програму позиціонування України в світі.

Сьогодні Україна повинна сформувати чітку стратегію інформаційної політики держави, стратегію популяризації української культури, аби в майбутньому її громадяни не стали одноманітною сірою масою, яка втратила свою самосвідомість та самодостатність, якою можна маніпулювати.
Проаналізувавши видатки бюджету протягом попередніх років, скажімо, на видавничу діяльність та кінематографію, можна зробити висновок, що влада не надто піклується про культурну спадщину держави та виховання у громадськості національної самосвідомості.
В період з 2012 по 2014 рік у цих галузях спостерігається чітка тенденція до скорочення витрат.
Так, випуск книжкової продукції за програмою "Українська книга" у 2012 році - 40 000, а в 2014 році - 28 387,0 тисяч гривень. Фінансова підтримка творчих спілок у сфері засобів масової інформації, преси, державних музичних колективів, здійснення інформаційно-культурної діяльності у 2012 році становила - 9 221,4 тисяч гривень, а 2014 році - 7 547,0 тисяч гривень.
На створення та розповсюдження національних фільмів, фінансова підтримка державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" протягом 2012-2014 років було виділено - 59 922,0 тисяч гривень. Витрати на здійснення концертно-мистецьких, культурологічних заходів у сфері кінематографії, фінансова підтримка Національної спілки кінематографістів України склали 2 629,7 тисяч гривень. Не покращилась і ситуація з грантами Президента України молодим діячам мистецтва для створення і реалізації творчих проектів в сфері кінематографії та з преміями за видатні досягнення у галузі кінематографії. На це було передбачено лише близько 500,0 тисяч гривень.
А якщо взяти до уваги поступове знецінення національної валюти, то ці суми взагалі виглядають смішними. Одним словом, всі вищенаведені цифри говорять про низкий рівень популяризації української культури серед місцевого населення та на міжнародному рівні.
Вітчизняні фільми та рукописи повинні бути відомими не лише в Україні, а й за її межами, адже наша держава багата на талановитих письменників, акторів та режисерів, які можуть гідно представляти Україну у світовій мистецькій спільноті.
Влада має чітко усвідомити, що вітчизняний кінематограф та книги є не лише візитівкою нашої державі у світі, а й важливим інструментами впливу на свідомість людей, формуючи у громадськості почуття національної гідності, патріотизму, забезпечуючи становлення якостей, необхідних для життя в в сучасному суспільстві.
Зрозуміло, що в умовах фінансової кризи та війни, які переживає зараз Україна, коли обороноздатність держави фінансується за рахунок урізання соцвиплат - питання виділення коштів на культурні проекти та просвітницьку діяльність відійшло чи не на останній план.
Однак, не варто забувати, що ми маємо ще й інформаційний фронт, який є не менш важливим, і який не обмежується лише засобами масової інформації.
Саме тому питання популяризації української культури через підтримку вітчизняного кінематографу та книговидання повинно вирішуватися не лише громадськими організаціям та різними об'єднаннями, а й на державному рівні, зокрема, через збільшення фінансування цих напрямків.