І пастух, і погонич для Національного антикорупційного бюро

Ще не створивши Національне антикорупційне бюро, йому вже готують чиновницьку опіку в ролі секратаря РНБО, повноваження якого безмежно розширять...

Події вівторка, 23 грудня 2014 року, у Верховній Раді ще раз, зайвий раз показали, що люди у владі не можуть і кроку зробити без… корупції. Бо що таке віддати пост секретаря РНБО України  панові Турчинову під нові, розширені до небес його повноваження?

Це - змова проти Конституції. Це – «договорняк» заради вдоволення начебто амбіцій однієї людини, хоча насправді заради перетягування канату владних повноважень на бік глави держави.

Ось, як усе це зрозуміти.

Звісно, що для П. Порошенка є певною небезпекою створення Національного антикорупційного бюро та ще й на чолі з іноземцем, як було неодноразово задекларовано, загалом непідконтрольною йому особою. А що коли той і справді виявиться навдивовижу чесною і безкомпромісною людиною. Стане, до прикладу, справедливо і щиросердно виконувати свої обов’язки і в орбіті контролю за корупцією не омине статків, доходів, розвитку крупного бізнесу, в тому числі й за кордоном та протиріччя цього щодо вимог Конституції України відносно самого глави держави. І тоді ні управи на нього, ні зупину впродовж семи років!

Ось вам і защіпка для розширенні повноважень РНБОУ. Законопроектом, який став першим каменем спотикання нової Верховної Ради передбачено, що новостворювані Національне антикорупційне бюро (НАБ) і Національне агентство протидії корупції заводяться під контроль… секретаря Ради національної безпеки і оборони. Він для них, відтак, може стати і пастухом, і погоничем.

Себто, свобода дій антикорупційного бюро, про яку П. Порошенко і А. Яценюк до оскоми на вухах навішали локшини всіма мовами за кордоном, насамперед керівництву Євросоюзу та США, заради піару та отримання публічних дивідендів, виявилися насправді мильною бульбашкою. Ці двоє українців чудово розуміють, що повна свобода і безконтрольність дій такого гострого карального органу, яким може стати НАБ, є найбільшою загрозою попервах для них самих і їхнього найближчого оточення. Бо що тут гріха таїти, саме ці люди – куми, «найлюбіші друзі», які отримали високорангові портфелі, користуються привілеями при активному дерибані держбюджету, і є найбільшими корупціонерами нині в Україні. Довірені люди з контрольованих П. Порошенком та А. Яценюком парламентських фракцій перетворилися в клубних «свіжувачів» державного кошторису.

Для глави держави цей його клерками вигаданий гачок із розширенням повноважень РНБО, а насправді здійснення контролю над «незалежним» органом суспільного лікування страшної болячки держави, яка розрослася до неймовірних масштабів, вигідний тим, що президент України фактично отримує опіку над НАБом, який, зрозуміло, можна й заслухати, перенацілити. Та врешті, чого лише не можна зробити з ним, якщо ти його контролюєш відповідно до закону. Система опіки, догляду, пошанівку виробила тисячі варіантів впливу на тих, хто тобі підкоряється.

 Чому в секретарях РНБО опинився саме О. Турчинов?

 Тому, що коли по великому рахунку, щоправда, за моїм приватним переконанням, він повинен знаходитись на лаві підсудних за абсолютну бездіяльність на посту в.о. глави держави, пов’язану з боягузливою здачею РФ Криму. Думаю, що пан «кривавий пастор», (до речі, не я його так обізвав, він сам себе публічно нарік цією несосвітенною кличкою), це чудово розуміє, а тому з усіх сил шукає нових владних повноважень. Нардепівських йому, либонь, уже аж надто замало. Складається враження, що відчуваючи гріхи, готовий почепити на себе хоч еполети генералісимуса. Але переконаний, і це не врятує його від відповідальності. Крим Турчинову ще гикнеться, Хоча мова тут не про це…

Думаю, що ознайомившись із розширеними перспективними повноваженнями секретаря РНБО у разі прийняття нового закону Верховною Радою в редакції законопроекту, означений пан і його колеги з «Народного фронту», зрозуміли, що це саме те, що може хоч якось подовжити вік їхньої політичної сили, яку не без підстав називають ковчегом новоявлених корупціонерів. І це, нехай також буде зрозуміло, не мій особистий висновок. Таке публічно стверджує журналіст Сергій Лещенко, новий нардеп від Блоку Петра Порошенка. А йому якраз я вірю.

У човні з О. Турчиновим і А. Яценюк. Викинуті в кінці літа з гнізда «Батьківщини», вони винесли з червоно-біло-сердечного родинного середовища хист безберегого і безсоромного піару – хвали себе на всю губу.  Подібне нахабство іноді творить велику справу, і навіть чудеса. Як і у даному випадку. Хоча подібне навряд чи повториться. Народ теж пам’ятає, хто його обманює, відбираючи останню свитину, як те робиться нині…

Запустивши до рівня мантри всюди повторюваний  ЗМІ бренд про Кабмін Арсенія Яценюка,  як про «найуспішніший уряд за всі роки Незалежності», вони, переконаний, самі неймовірно здивувалися, коли отримали переможний результат на парламентських виборах. Щоправда, дует вихованців однієї леді не міг і помислити навіть, що так слабо почне свою діяльність новий глава держави. З квітня по кінець жовтня він фактично не виконав жодної з своїх передвиборних та інавгураційних обіцянок. Явно загрався на грані ганебної здачі національних інтересів та територій з сепаратистами і терористами у забавах з дивовижними «перемир’ями», проштовхуванням неймовірного для українського парламентаризму закону про якесь спільне з окупантами призначення міліціонерів, судів і прокурорів на захоплених ворогами територіях. Це ж треба було додуматись до такого одіозного маразму! (До речі, цей витвір скудоумства й бездарності і до нині так й не скасовано Верховною Радою). Що насправді перетворилося на троцькістський ні на мир, а ні на війну, але неодмінно характеризується поступовою здачею суверенної території України, втратою позицій з начебто невизнаними ДНР і ЛНР, які від початку осені (5 вересня – часу укладання мінських угод) свої володіння розширили, за деякими даними, до трьох тисяч квадратних кілометрів. Ще недавно з представниками бойовиків на Банковій нібито відмовлялися сідати за стіл переговорів, а тепер вже й зовсім не чути про таке. Більше того, чи давно плакалися наші вожді, що найманці і терористи не бажають їхати на нові  переговори до Лукашенка.

Призначивши на посаду генерального прокурора міліціонера, що у принципі є завжди є програшним кроком, бо гусак не може бути лебедем, а за природної слабохарактерності вихованця Ю. Луценка пана Яреми кадровий вибір президента підвів під монастир всю справу розслідування гріхів банди В. Януковича, розстрілу Небесної сотні, зокрема. І тому від колишньої «однотурової» травневої перемоги П. Порошенка в 54 відсотки, що принесли президентські вибори, за станом на 26 жовтня ц.р. залишився лише плачевний результат у 21% для його політичної сили. Втрата склала 33 відсотки!

Нині, через два місяці підкилимних перемовин П. Порошенка про щось там таємне з В. Путіним, дальшого  розвитку персонального бізнесу на території ворожої Росії замість повної відмови від нього, як диктує Конституція України, (7 та 13 жовтня ц.р. запущено в роботу два підприємства «Рошену» в Липецькій області РФ), цей рейтинг, без сумніву, ще помітно змілів.

Усе це, зрозуміло, врахували молодці з «Народного фронту», які вирішили прибрати до рук підсилену посаду секретаря РНБО. Звісно, що саме звідси, при умові успішного голосування в наступний четвер у парламенті за закон з розширення повноважень чиновника, будуть у майбутньому вчинятися атаки на крісло глави держави. Ось чому фракції  і БПП, і «Народного фронту» діють поки що обопільно, в унісон в оцінці злощасного законопроекту.

У кожного тут своє персональне завдання.

Якби П. Порошенко не призначив О. Турчинова секретарем РНБО, він би не мав у Верховній Раді потужного партнера в прибиранні до рук апарату Національного антикорупційного бюро. Бо тоді фракція «Народного фронту» була б точно там, де нині знаходяться «Самопоміч», «Батьківщина» і Радикальна партія. Вони б теж бачили в цій неприкритій акції підсилення РНБО безпосередню загрозу боротьбі з казнокрадством, що декларується з кожного амвону. А так у НФ з’явився прямий і безпосередній інтерес конкретного впливу на НАБ. А, можливо, і особисто на П. Порошенка.

Нова посада в РНБО з розширеними повноваженнями контролю за силовим блоком зробить О. Турчинова навіть перспективнішим гравцем проти діючого глави держави на будь-яких майбутніх виборах, ніж функціонуючого прем’єр-міністра. Бо справи П. Порошенка та А. Яценюка на їхніх вулканічних постах, за такої ситуації в державі та світі більш програшні, ніж багатонадійні. А секретар РНБО фактично ні за що не відповідає, а ось запитати в ранзі нових функцій зможе з будь-кого. Якщо ж глава держави замахнеться будь-коли змістити з нового поста О. Турчинова, то останній від того лише публічно виграє. З цієї позиції ще краще атакувати перше крісло держави, тим паче ображеним.