Хто тут хвіст, а хто голова?

До питання легітимності тих, хто може представляти Донбас на переговорах на берегах білоруської річки Свіслоч

Дивуюся, ніяк не можу зрозуміти, кого в державі потрібно слухати, кому вірити, і де правда, а де лукавство щодо обставин і пружин війни на Сході України. Ось всі головні київські начальники один з перед одного місяцями народові твердили, що ці так звані лідери ДНР та ЛНР нічого не варті, вони ніхто, що з ними, мовляв, ніяких угод і не підписували. Хоча і є відомий вересневий мирний договір, на який вони у своїх виступах лишень і опираються. На доказ цього аргументу представляли два прізвища в «мінських документах» взагалі ніякими посадами не позначені. Так собі, мовляв, просто згадані якісь О. Захарченко та І. Плотніцький, котрі присутні були в залі…

Ще місяць тому, коли ті «ніхто» почали говорити про те, що потрібно проводити новий раунд переговорів у тому ж таки Мінську, і П. Порошенко, і А. Яценюк, як і інші політики довкруги цих начальників стали переконливо заявляти, що ніяких нових перемовин з терористами не буде. Подібне начебто геть виключається. Більше з ними мовбито ніхто й ніколи не сяде за стіл. Позаяк, бойовики буцімто не виконали і перших умов домовленостей. Про що, виходило, можна говорити далі?

Однак, як не парадоксально, чомусь все склалося саме  так, як сказали про це дещо раніше якраз захарченки і пушиліни: Київ, забувши про свої гарячі запевнення у не легітимності  донецько-луганських посланців усе-таки здав різко назад. На Банковій нещодавно заявили: новий раунд переговорів у тій же столиці сябрів, на берегах річки Свіслоч, відбудеться. І вказали дату перемовин: 9 грудня ц.р.  

Ні, заявили з Донецька, ніякого не 9-го, а не раніше 12-го…

Якщо хочете зрозуміти, хто тут насправді є голова, а хто виконує ганебну роль сморідного хвоста, спостерігайте за тим, коли все-таки сядуть представники П. Порошенка за стіл з бойовиками і терористами.

Якщо, за переконанням Банкової Захарченко і Плотницький не можуть представляти кілька мільйонний Донбас на переговорах із українською владою щодо мирного розв’язання проблеми збройного конфлікту, то чому до цього часу не сформовано легітимних представників від української громади регіону? Хто цим має займатися, як не влада?

Тільки написав ці рядки, як на телеканалі ICTV, у передачі «Свобода слова», представник СБУ генерал Вовк заявив, що Захарченко і Плотніцький «є лідерами ДНР і ЛНР», обрані на «не зовсім легітимних виборах», але вони можуть проводити переговори від імені населення територій, окупованих бойовиками…

Тобто, уже легітимні, законні вожді-правителі, хоча вчора ще не були такими. Вір після цього, що мають клепку ті, хто нині зібралися на вершині влади, якщо вони через день порушують другий закон логіки, котрий, відомо, стверджує, що не можна в один і той же час і заперечувати, і стверджувати одне й те саме?