Харківщина Хронічно Хвора - ХХХ..

З 1960 року я працював у різних сферах будівництва на різних посадах. Прийшов до висновку, що за радянщини невігластво, кар’єризм та холуйство були основою підлості партійно-господарського керівництва. Згодом зрозумів, що підлість притаманна і знайомим невігласам. Прикладів достатньо - наведу два.

1987 рік. Зима. Будівельники міста Славутич проживали на кораблях. В одній каюті поселився зі мною Рудольф, мій ровесник, механік УМБР треста «Южатоменерогобуд», який приїхав з будівництва Волго-Донського каналу. Працювали вахтовим методом. О 9-й вечора мені передали записку, що звонили з Чернігова – жінка хвора... Опівночі відкрила двері. "Що з тобою?" – запитав я. - "Нічого".- "Звонила?" - "Ні. А в чому справа? Ти знервований!" Я щось відповів, не суттєве, бо зразу дійшло, що мене підставили. Хто?

Вранці звернувся до диспетчера. Відповіла, що про звінок їй сказав начальник вахти. З’ясувалось, що начальнику про дзвінок доповів Рудольф. "Навіщо?" - спитав я його. - "Извини, познакомился с поварихой, к ней нельзя, то пригласил псиюху к себе. Сегодня у нее кончается вахта".- " А чому мені не сказав?" - "Подумал – откажешь. Прости! Пойми меня...".-  "Я може й пробачу, та чи зрозумію суть твоєї підлості?" - "Извини, больше не повторится". Та я вже обходив його десятою дорогою. Якось його сусід по будинку розповів, що в 2007 році Рудольф продав квартиру й виїхав у Волгодонськ. Скатертю дорога.

1998 рік. Після десятої вечора – звінок. Відкриваю двері – Сергій, знайомий по роботі в одному управлінні, років на 25 молодший за мене, любитель оковитої, мешкав у будинку на вул. Рокосовського (до аварії на ЧАЕС - у Прип’яті): "Біда! Виручайте! Таксі потрапило в аварію, а в ньому моя супруга з двома дітьми. Щвидка відвезла в лікарню. Потрібні гроші на ліки. Хоч двісті гривень".- " А ти не вигадуєш?" - "Клянусь!"  Гроші я йому, звичайно, дав - 100 доларів (долар цінився в 2 гривні): "Візьми. Переконаний, що брешеш, та так складно, що відмовити не можу. Упевнений - ніколи не повернеш". - "Клянусь дітьми - віддам!" -  "Дітьми не клянися, нехай живуть. Іди, допомагай!"...  Про аварію збрехав, та й гроші не віддав. Тричі мені звонив, просив почекати ще, ось-ось поверну. Від знайомих почув, що жінка прогнала Сергія за постійну нетверезість. Поїхав до матері в Лубни, де невдовзі помер. Земля йому пухом.

Переконаний, що з підлістю на побутовому рівні зустрічалися всі. Та мене турбує інше. Знаємо, що людина корислива, нечесна, корупційна, негативно проявила себе депутатом парламенту, хоч давала клятву чесно служити народу, та обираємо її знову, не тямлячи, що підлість - пропорційна посаді. Вже й переконалися, до чого привела стадна підлість комуно-регіональної парламентської більшості в попередньому парламенті, та зробили висновки не всі.

Проаналізуйте - скільки недостойних депутатів минулої Верховної Ради потрапили до нинішньої... Та обирали їх не марсіяни, а наші невігласи! Я розумію, чому близько 10 % голосів виборців отримала «Опозиційна партія» - така частка корупціонерів, казнокрадів, хабарників, неплатників податків, злодіїв, прокремлівських провокаторів у суспільстві. Та як можна було голосувати в одномандатних округах за «підрахуя» Ківалова, чи за Володимира Литвина, який з порушенням регламенту в 2010 році забезпечив ратифікацію Харківських угод на догоду Кремлю, що сприяло анексії Криму? Та й масове обрання депутатами нової Ради махрових регіоналів, віддавших голоси за скандальний «закон 16 січня», можна пояснити тільки невіглаством та хворобливою радянською совковістю виборців Харківщини. І хвороба ця хронічна, бо такі ж спритники були обрані до парламенту від Харківщини й на виборах -2012.

Радує мене тільки те, що громадяни Чернігівщині на минулих виборах не допустили в новий парламент Губара, Рибакова, Рудьковського, чим підтвердили свою політичну зрілість, людську гідність та здатність не бути невігласами.