На думку Руслана Демча: "Втрата Криму переклала на плечі
Росії економічний тягар півострова, але водночас позбавила Україну
переваг транспортування, туризму та харчової промисловості регіону."
Відокремившись від України, півострів
позбавив її 4,3% земель з узбережжям Чорного моря на фоні гір, з якими в
більшості українців асоціюється частина їхнього життя. Втрати України
від цього кроку колишньої автономії не лише територіальні та моральні, а
й економічні.
З одного боку, розміри економіки Криму –
38,2 млрд. грн. або $4,8 млрд.валового регіонального продукту в 2011
році - є несуттєвими в масштабах України (2,9%) і ще менш значущими для
Росії (0,3%). Більш того, півострів не є фінансово самодостатнім і досі
існував здебільшого завдяки коштам із Києва. За даними Держказначейства,
у 2013 році з держбюджету було передано в бюджет тоді ще АРК та в
місцеві кримські бюджети 4,4 млрд. грн. ($535 млн.) дотацій та
субвенцій, що забезпечило 41% від загальної суми їх доходів. Росії також
доведеться самотужки забезпечити часткове фінансування Криму і навіть
збільшити його.
Руслан Демчак відмічає, що за оцінками рейтингової агенції
Standard&Poor’s, Москві доведеться щороку витрачати 88 млрд. руб.
($2,4 млрд.) на фінансування Криму. Близько 38 млрд. руб. (понад $1
млрд.) складуть бюджетні дотації вирівнювання за прикладом тих, що
отримують найбідніші російські регіони, наприклад Північна Осетія. Крім
того, доведеться витратити близько 50 млрд. руб. ($1,4 млрд.) на
підвищення пенсії з 1400 грн. ($150) до російської мінімальної в 6354
руб. ($175). Але в будь-якому разі сумарно ці суми менші ніж 15 млрд.
доларів, за які Росія планувала «купити» всю Україну.
Життєзабезпечення регіону так само
надходить здебільшого з-за його меж. За даними Державного агентства
водних ресурсів, 80-85% прісної води він отримує з Дніпра через
Північнокримський канал і потім акумулює у сімох водосховищах. Також,
незважаючи на активний розвиток сонячної та вітряної енергетики
останніми роками, Крим отримує 80% електроенергії з «материкової»
України, зокрема з Запорізької та Каховської електростанцій. Краще свої
потреби в природних ресурсах Крим задовольняє лише стосовно природного
газу. В 2013 році державна компанія «Чорноморнафтогаз», що належить НАК
«Нафтогаз» видобула 1,65 млрд. куб. м газу.
Як, зазначає Руслан Євгенович:"В порівнянні з 50,4 млрд. куб. м газу,
що спожила минулого року країна в цілому,це невеликий обсяг, але майже
достатньо, щоб задовольнити потребу півострова (2 млрд. куб. м). Всі
прогалини кримської економіки із життєзабезпеченням півострова Криму
доведеться компенсувати власноруч або за допомогою Росії. За даними ЗМІ,
Москва вже розробляє схему постійного автономного електрозабезпечення
Криму. Зокрема за допомогою прокладання ліній електропостачання через
Керченську протоку, вартість якого експерти оцінюють в 10-15 млрд. руб
($276-414 млн.). Крім того, 17 березня Державна Рада Республіки Крим
націоналізувала «Чорноморнафтогаз»."
Проте, з іншого боку, Крим був не лише
«бермудським трикутником» для української економіки. Перш за все,
основною перевагою півострова був і є вихід до Чорного моря і,
відповідно, п’ять морських торгових та два рибних порти – у Керчі,
Феодосії, Ялті, Севастополі, Євпаторії. Їх сумарний вантажообіг у 2013
р. склав 13,8 млн. тонн, тобто 9,1 % загальноукраїнського обігу вантажу.
Але усі вони були націоналізовані новою владою Криму 17 березня, так
само як «Чорноморнафтогаз».
По-друге, Крим був туристичним осередком
України. Минулого року там відпочило 5,9 млн. людей, з яких 66% –
українці, і лише 26% – росіяни. Але після анексії півострів втратить
принаймні на найближчі роки українських туристів. Але для бюджету це
невелика втрата. Велика частка туризму в Криму працює в тіньовому
секторі, і забезпечує лише 6% доходів бюджету АРК (542 млн. грн. в 2013
році). Але це втрата як власне для туристів, так і для самої індустрії.
Адже приїхати до Криму не тільки не захочуть українці, а й не зможуть
іноземці з-за меж СНД.
Міжнародна організація цивільної авіації
(ICAO) забороняє пасажирським літакам сідати в аеропортах невизнаних
республік, якою з цього тижня є і Республіка Крим. Аналогічна заборона
працює, наприклад, з 2008 року в Сухумі, де Абхазія планувала відкрити
аеропорт для здійснення міжнародних перевезень. Літаки авіакомпанії, що
порушує заборону ICAO, можуть бути арештовані в аеропортах інших країн. З
огляду на такі суворі правила, жодна авіакомпанія, навіть російська, не
ризикне налаштувати авіасполучення з аеропортом «Сімферополь», яким
минулого року скористалися 1,2 млн. пасажирів.
По-третє, Крим здавна спеціалізується на
виробництві харчових продуктів та алкогольних напоїв. Як свідчать дані
Держстату за 2013 р., в Криму виробляється 37% вина, 34% коньяку, 20%
горілки в країні. Як оголосив 11 березня перший віце-прем’єр невизнаного
уряду Криму Рустам Теміргалієв, усі державні підприємства України, що
працюють на півострові, будуть націоналізовані та перейдуть у власність
Кримської автономії. Як наслідок, під загрозою націоналізації опинилися
«Национальное производственно-аграрное объединение «Массандра» та завод
шампанських вин «Новый свет».
Крім того, на півострові мають виробничі
потужності великі приватні агрохолдинги - «Миронівський хлібопродукт»,
котрий займається на півострові виготовленням курятини та вирощуванням
яблук, черешні, абрикосу, суниці, груш тощо, Ukrlandfarming, що виробляє
яйця на чотирьох місцевих підприємствах, та KSGAgro. Також там працює
низка приватних виробників алкогольної продукції - «Инкерманский завод
марочных вин», «Крымский винно-коньячний завод «Бахчисарай», «Крымская
водочная компания», агрофірма «Золотая балка». Хоча нова кримська влада
запевнила, що приватна власність залишиться у її поточних власників,
функціонування цих виробництв наразі під питанням через поточний стан
прихованої війни.