ДІАЛОГ ІЗ СОБОЮ

Андрій ГЕРГЕРТ, кандидат у депутати Верховної Ради по Стрийському мажоритарному виборчому округу № 126, самовисуванець за підтримки «Правого сектору» і партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка

Зерна неправди я не маю за собою

Мене часто запитують, чому я зробив такий політичний вибір і чи не сумніваюся в його правильності?

Працюючи на ставці помічника нардепа Лідії Котеляк в офісі Верховної Ради України, я часто ставав свідком розмов «ворогуючих» ніби між собою  перед телекамерами різнофракційників чи різнопартійців, але обіймаючих один одного в коридорах, ліфті, їдальні чи в престижних авто, і багато чого зрозумів в сучасній українській політиці.  Продажність, корупція, зрада інтересів України у владі. І зараз залишилися ті  ж люди, які працювали в схемах Януковича за принципом «баш на баш». Люди перемогли Янека, а не політики! Майдан – це чистий листок, бери і пиши з нуля історію нової України, але з новими людьми, з новою силою!

Був членом «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка, якого поважаю і якому вірю й досі, але й там був на правому, більш радикальному, краї.  Тому й опинився нині у «Правому секторі». Бо «Правий», вважаю, правий (наголос на другому складі) у своїй бойовитості і рішучості. Сьогодні м*якотілим бути не можна. Занадто велику ціну заплатив Майдан, платять добровольці в АТО і українці Сходу та Криму, аби втратити цей шанс на свою кращу долю. В зоні АТО 60% населення агресивно до нас налаштовані. З ними дуже важко розмовляти, їх неможливо переконати - так їх зазомбувало російське телебачення. Ми для них - фашисти і все, бандерівці.

Весь час думаю, чому так сталося?

Звісно, коріння цього сягає і часів Російської імперії, і більшовизму, і сталінізму, коли викорчовувалося все українське... Аж до 80-х. Але ж із розпадом СРСР всюдисущий спрут КГБ свої щупальці не втратив, а почав разом із своїм партнером – апаратом Компартії діяти новими методами.  Це «комітетчики» змусили Єльцина призначити своїм наступником свого полковника Путіна, а в колишніх республіках понастворювали маріонеткові партії, перетворивши своїх номенклатурників на «демократів» і «бізнесменів» зі своїми прокремлівськими телеканалами та ЗМІ. Агенти КГБ у новій оправі сиділи скрізь і працювали на ФСБ та Путіна, бо той поклявся своїй «коморрі» повернути усі незалежні держави назад у лоно Союзу – байдуже якого – Митного чи Євроазійського, аби під Кремль. Проте, не вийшло. На заваді став Майдан. А на це у Путінської камарильї були розроблені різні сценарії розвитку подій і придушення непокірних... Сьогодні в дії – кривавий. Наш вибір однозначно – євроінтеграція!

(врубка)

------------------------------------------------------------------------------------------------

БІОГРАФІЧНЕ

Дід – із поволзьких німців, за що і був вивезений у табір в Пензу. Там же сиділа за націоналізм і бабця, родом із Ходорова (в їхньому родинному будинку зараз прокуратура чи райвідділ міліції).  В сталінському таборі народився у них син Валерій - батько Андрія. Сім*ю відправили потім на хімію в Новий Розділ, на «сірку». Тут Валерій зустрів Надійку із села Ілів. 1978 року у них народився Андрій, а у 81-му – брат Сашко. У 3-й Новороздольській школі закінчив 6 класів, а в Стільській СШ – 8. Потім вчився на ветеринарного фельдшера у Вишнянському радгоспі-технікумі. У 17 років залишається без батька – «хімія» з*їла його, рак.

1997-99 роки – служить у взводі розвідки спецпідрозділу «Біла пантера» Національної  гвардії, яку потім розформували. Військове звання - старшина.

2012 рік – закінчив Бережанський агротехнічний інститут Національного університету біоресурсів і природокористування «Україна» за спеціальністю «Економіка сільського господарства».

Після армії копав могили, шив взуття, заробляв, де міг. Згодом відкрив тир у Львові, який із 2001 року щосезону возив у Ялту. За 10 сезонів заробив гроші і придбав покинуте приміщення колишнього банку в Жидачеві, звідки його дружина Надія, обладнав його під магазини, які здав в оренду, за що має 10 тисяч у місяць. Вкладає їх у добровольців на Схід. Продукти, екіпіровка, а зброю здобувають самі в бою. Держава добровольцям зброю не дає.  Спорядив на фронт уже 4 колони добровольців, які йому довіряють повністю, бо сам подає приклад. Вже тричі воював в АТО у складі ДУК (Добровольчий український корпус Дмитра Яроша). Заступник командира 2-го резервного батальйону.

Батько 3-х доньок -  трирічної Олесі і дворічних Соломійки та Надійки.

------------------------------------------------------------------------------------------------

Чому я йду у ВР?

Бо ДІСТАЛО! А вас не ДІСТАЛО, що...

- Шанс України – наша молодь, яка має по 2-3 дипломи європейських чи наших вузів – і без роботи...

- Чиновники, правоохоронці, судді і прокурори – хабарники.

- В установах – суцільна бюрократія, сім кіл пекла треба пройти, аби чогось домогтися чи щось вирішити.

- Все прогнило у чиновницькій владній піраміді, в апаратах ВР, уряду і Президента, в усій структурі зверху до низу, і в столиці, і на місцях. В голові у них лише оборудки, відкати, «поляни», сауни, гектари і нерухомість... Думають тільки про себе та як «підняти» гроші...

- І в школах, і в лікарнях беруть. Ліки стали більшості недоступними. Ціни і тарифи зростають щодня, а зарплати і пенсії тупцяють на місці.

- Ліси вирубуються, річки щезають, поля заростають...

- З телеканалів пропагуються «справедливе» російське правосуддя, чесні і сміливі російські менти, герої-спецназівці і «козирне життя» мільйонерів та мажорів.

І таких «дістало» у кожного з вас набереться міх.

 Я нічого своїм землякам не обіцяю – ні гарних доріг, ні спортмайданчиків, ні утеплених стін чи нових дахів, ні дешевої гречки...

Своє завдання у ВР бачу в тому, щоб бути своєрідним містком - через прийняття відповідних рішень і  власну депутатську діяльність - між Європою та Україною, зламати бюрократію, полегшити доступ виборців до чиновницьких кабінетів. Зробити владу прозорою і зрозумілою у своїх рішеннях і діях, максимально підконтрольною виборцям і громаді, особливо на місцях. Для цього буду всіляко сприяти, зокрема у своєму окрузі, створенню незалежного громадського телебачення. Я – за значне збільшення прав органам місцевого самоврядування, за те, щоб 90% податків і зборів залишалося на розвиток територіальної інфраструктури села, селища, міста.

Тому я хочу кардинальних змін у владі, її омолодження. Щоб до влади на всіх рівнях прийшла освічена, чесна, з гострим почуттям справедливості, патріотична і віруюча молодь, професіонали-патріоти, яких я бачу в АТО. Одних – у владні кабінети, інших – у Збройні Сили та правоохоронні силові структури, які слід негайно реформувати.

Хочу європейської моделі організації держави і суспільства, але з урахуванням нашого національного колориту і національних інтересів та традицій.

Хочу створення комфортних умов для інвесторів, негайного прийняття антикорупційного пакету законів, знищення нашої бюрократичної системи, що гальмує розвиток усіх галузей життєдіяльності суспільства.

Хочу європейських умов праці для наших людей. А для початку хочу привести інвесторів у свій округ. В цьому мають допомогти мені в межах закону, звісно, групи опору місцевій бюрократії.

Зрештою, якщо не я, то хто? Якщо не зараз, то коли? Із цим гаслом ми йшли на Майдан, із ним йшли і йдемо на бій проти російського агресора. Із ним вирішив самовисуватися у Верховну Раду. У цьому мене підтримують і Правий сектор, і «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка, і бойові побратими з Добровольчого Українського корпусу, і колеги по малому та середньому бізнесу, друзі та сім*я. Слова нашого Державного Гімну «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» для мене і моїх побратимів не просто слова, а принцип життя, формула діяльності, життєве кредо, якщо хочете. Ми це доводимо щодня на ділі. Йдеться і про свободу України, і про свободу громадянина в ній.  Ми свідомі того, що і для чого робимо. На відміну від ставлеників великого капіталу, зерна неправди я не маю за собою. А  тому я був і є палким прихильником якнайшвидшої люстрації на всіх рівнях і зняття депутатської недоторканості. Чесній людині нема чого боятися, а нечесним у владі не місце.

Україну я бачу гарною, великою, успішною країною, де панує диктатура суспільної моралі, честі і гідності, власної совісті із загостреним почуттям справедливості, де всі рівні перед законом, де кожен може реалізувати свої можливості не за рахунок ближнього. Україна в силу свого історичного довготерпіння і міцності духу має всі шанси стати законодавицею моди у моральному і духовному поступі світової спільноти.

На якого виборця роблю ставку, на кого розраховую?

На непідкупного, на свідомого своєї ролі в державотворенні, в становленні справді незалежної, дійсно демократичної України. Виборці мають робити ставку на молодь, а не на екс- та їхніх партнерів по торгівлі державою! Молодь освічену і патріотичну, а не клани, не сім*ї, не спадкоємці-мажори! До парламенту мають прийти свіжі сили, аби «за новим і праведним законом» розбудовувати нову Україну.

Хто з батьків не бажає кращого життя для своїх дітей! Немає таких. І на перших порах, доки діти не виростуть, не вивчаться, не здобудуть той чи інший фах, батьки будують їм це життя самі, як вони самі це розуміють. Але далі – такі вже закони історичного та суспільного розвитку – молоді видніше, що для неї краще, вона хоче це «краще» для себе будувати сама.  І біда, коли їй для цього не надають можливостей.  Це призводить до стагнації суспільного та економічного розвитку країни.  Що й відбувалося всі роки незалежності нашої держави. Але разом із тим за цей час виросло абсолютно нове, далеке від «homo soveticus”, покоління, яке побувало в Європі (хто на заробітках, хто в тамтешніх вузах) і вже не захотіло жити «по понятіях», танцювати під дудку Путіна і бути рабом у кримінального олігархату. Так народився Майдан зі своїми чіткими вимогами, серед яких чи не основна – повне перезавантаження влади. З руйнуванням усім відомих схем, люстрацією, оновленням, реформуванням, скороченням і т.д. Колишні, в яких, за мізерним винятком, у всіх «рильце в пушку», перезавантажувати самі себе не будуть, та й не збираються.  А тому це мають робити молоді освічені професіонали-патріоти і справді моральні авторитети у сфері науки, культури і духовності. У цьому сплаві молодої рішучості та патріотичної мудрості – запорука остаточної перемоги Майдану і на передовій війни з Кремлем, і на передовій боротьби з його п*ятою колоною на політичному, економічному і суспільному фронті за нову, справді демократичну, успішну Україну.

Діалог Андрія ГЕРГЕРТА,

кандидата у депутати Верховної Ради

по Стрийському мажоритарному виборчому округу № 126,

самовисуванця за підтримки «Правого сектору»

 і партії  «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка

записав Василь АЛЄКСЄЄВ