Один день голови Ради

Невідомий автор. Обережно 18+

Початок робочого дня. Свистко заходить до зали у новій вишиванці. На троні сидить Дурцьось і міряє корону.

Свистко. А ну йди на хуй, малолєтнє чмо.

Дурцьось лякливо тікає під стіл. Свистко сідає на трон.

Свистко. Не та вже Україна, нема в ній козаків.
Пиздець прийшов у рідноє князівство.
Якби я гетьманом тут був насправді,
Їбав би в жопу всіх регіоналів
Щодня по три-чотири рази.
І заставляв співати про калину
І про славетні подвиги УПА.
А так доводиться лизати дупу
Отим кавалкам недобитим,
Що мною тут керують, як хотять.
То лікарів міняй, то головредів,
То починай із кумом воювать.
Прокляті ненажери Жебраківські
Своїх дітей впихнули у царьки.
А Мамусяк, колишній оберфюрер,
Що виступав на захист Пахана
У Харкові, коли ми на Майдані
Стояли насмерть проти беркутів,
Тепер наказує мені, кому лизати.
Хуйова мода, йобане село...

З-під столу вилазить Дурцьось.

Дурцьось. У мене мисль є дуже охуєна.
Давай напишем, що всєму віной
Кондитер та його жидки.
А ми такі всі білі та пухнасті
Хотім, шоб був порядок і комфорт,
Шоб кожен на селі мав Лєксус
І нє работав больше ніхуя.

Свистко. І шоб жидів всі вішали на гілку,
А також комуняк і москалів.
Оце картіна буде заїбісь:
Село, Марічка, глечики і вишня,
На ній бовтаються жиди і касмасольці.
А в кожній хаті - мій портрет і підпис:
«Спасибі, Батьку, що нам волю дав».

Дурцьось. Ну, це ви з підписом загнули.
Не стануть наші люди це робить.
А от з жидами і комсомольцями - красіво.
Про це мічтаю я іще з дитинства,
Як тіки говорить почав.

Свистко. Харе піздєть, работать нада!
Пиши наказ: «Всєму віної Олєнік».
Розвішай це на кожному стовпі
І всім кажи, що українців гноблять.
І активістів-лизосраків приведи - 
Усіх тих Байд та Шмаріновских, бистро!
Скажи, що Родіна в опасності і їм
Возложена вєліка місія спасіння
Від синьо-білої чуми.
І дай про три рубля на рило, но не більше,
Шоб потім тут не скиглили мені,
Шо на прокладки їм не вистачає.
А я піду посплю, втомився дуже.
Невдячная робота у царів - 
Сидіть на троні із їблом розумним.
Так гемороя можна насидіть.
А я люблю, коли навколо поле - 
Виходиш, сіранеш поміж колосся
І підітреся фоткой депутата.
І так все любо на душі стає,
Що відчуваєш, наче дисидентством
Повіяло з сибірських рудників.
А то своє ж гівно і пахне.

Входять Жебраківська і Мамусяк.

Ж і М. Ну шо, Свистко, опять хуйньой страдаєш?
Ти б луччє вид зробив, шо весь в роботі,
А так ні виду, ні роботи - ніхуя.
Як справи у борьбі із сіонізмом?
Шо нового у стані ворогів?
Ти посадив нових начальників медичних
У їхні крісла з шкіри немовлят?
А то Столейка дуже возмущалась,
Шо ти не відпрацбовуєш грошей.

Свистко. Не гнівайтесь, господарі, на мене.
Це не моя провина в цій біді.
Виной всьому жиди і дєпутати...

Мамусяк. Та не пизди, я цим пісням не вірю.
Таку хуйню ще в молодості чув,
Коли місцевим комсомолом керував - 
Всьо проіскі врагов і вражескіх агєнтов,
А ми, орлята Ілліча, ідьом дорогой вєрной.
Давай работай, йобаний хохол.

Жербаківська. І всьо давай бистрєє дєлай.
А то найдьом тєбє замєну тот же час.

Свистко. Всьо будєт в луччєм відє, обєщаю.
Надєжди ваші виправдаю я.
Подкіньте только пару тисяч баксів,
Бо треба розщітатись із активом,
А то вони уйдуть к Олєніку відразу.
Вони без грошей, самі знаєте, які...

Мамусяк і Жебраківська дають Свистку грошей. Він кланяється їм до землі, цілує руки і радісно біжить пробухувати їх в сусіднє кафе до свого корєша Віті.