ЧИ ГОТОВА ШКОЛА ДО ВІЙНИ?

Реформування школи, наближення її до військових реалій буде тим успішнішим, чим швидше на це звернуть увагу у вищих ешелонах влади. І мова йде не лише про військово-патріотичне чи фізичне виховання учнів. Це необхідний, але далеко не основний атрибут. Головне полягає в тому, щоб кожний учень засвоїв, що конкретно від нього залежатиме наша загальна перемога у цій війні.

Але життя бере своє. Першачки підуть до школи з батьками, дідусями й бабусями – там, де можна піти, не боячись обстрілів з боку російських фашистів.

Нинішня школа повинна перебудовуватися на марші – з мирних рейок на воєнні. Такими є реалії часу – і нічого тут не зробиш. Зважаючи на бюрократичний освітянський апарат, відсутність будь-яких реформ в освіті, як, зрештою, і в будь-якій іншій галузі, слід очікувати, що школа ще не скоро буде готова до переходу на воєнні рейки.

Цей перехід украй важливий для суспільства. Чим швидше ми всі разом зрозуміємо, що так жити, як жили вчора, ми вже не зможемо, тим швидше здолаємо російських фашистів, які нині загрожують незалежності України.

Реформування школи, наближення її до військових реалій буде тим успішнішим, чим швидше на це звернуть увагу у вищих ешелонах влади. І мова йде не лише про військово-патріотичне чи фізичне виховання учнів. Це необхідний, але далеко не основний атрибут. Головне полягає в тому, щоб кожний учень засвоїв, що конкретно від нього залежатиме наша загальна перемога у цій війні. Тому зараз на порядок денний виступає професіоналізм учителів, їхнє вміння достукатися до сердець учнів. А з цим загалом проблеми, бо в нас учительство орієнтовано здебільшого на засвоєння учнями знань із того чи іншого предмету, а не на виховання Людини, Патріота з великої літери.

У військових умовах школа повинна виконувати не лише вузькопрофесійні завдання, які, звичайно, важливі самі по собі. Через школу повинен здійснюватися зв’язок з суспільством. Учні мають стати надійним тилом батьків, які здобувають незалежність України. І ця незалежність виборюється не лише на фронті, у боях з російськими фашистами, а, власне, в тилу. Не кради, не будь корупціонером, ефективно господарюй – ось головні гасла, які мають стати альфою й омегою для тих, хто залишається в тилу. Наші воїни повинні бути спокійними, що за їхніми спинами – надійний тил, діти знаходяться в безпеці, а їх навчають професійні вчителі.

Школа не готова до війни. Здається, про це всерйоз ніхто і не думає. Можливо, сподіваються, що Путін вгамує свої апетити і принаймні до Нового року все закінчиться. Так само ми думали, що все закінчиться до 24 серпня.

Лише патріотично виховані учні, які мають навички військової справи, фізично загартовані, становлять загрозу путінському режиму. Зараз усі в буквальному розумінні цього слова повинні пройти школу війни, позбутись ілюзій щодо мирного розвитку України. Мало патріотичних гасел, треба щоб це все було підкріплене на практиці. І школа має зіграти в цьому вирішальну роль.

Анатолій ВЛАСЮК

31 серпня 2014 року