На задніх лапках.

Після Революції Гідності український народ «на задніх лапках» стояти не буде. Як хочеться, щоб і Влада стала достойна свого Народу.

Мабуть хто забув, як Тимошенко за свого першого прем’єрства «тріпотіла» перед Путіним на зустрічі у Києві в березні 2005 року. А Путін не забув, коли «спізнився» на кілька годин на перемовини  з Юлею в січні 2009 року, куди вона прибула  без погождження з Президентом України.  Та «перетріпотіла», чекаючи, настільки, що підписала ганебні газові угоди, які стали прелюдією сьогоднішньої агресії Росії проти України. Вияснилось, що екс-кадебіст ще й фаховий психолог. 

За своєї президентської каденції Янукович чи не найбільше образив громадян  «тріпотінням» перед Путіним... На зустріч з російським Президентом у Ялті зібралися найкрутіші члени Уряду на чолі з Януковичем. Ждуть годину, дві, три... А Путін, тим часом, зустрічається з байкерами.  І ніхто з наших  владних шавок  не обурився на цей зневажливий плювок  північного «мачо». Та Путін зрозумів - поскільки його феесбешні наглядачі міцно тримають на ланцюжку Януковича, то можна дозволити йому погратися в євроінтеграцію, а потім втерти носа всім європейським «пособнікам» входження України до ЄС. Вдалося. Та не зовсім. Український народ не підтримав Урку й не «затріпотів» перед Терористом. 

Влада змінилася, а «тріпотіння» залишилося. Стоїло Путіну чихнуть, а наші поспішно підготовили місце, транспорт, людей для зустрічі російської «гуманітарної» колони. Ждуть, ждуть,... А колону й не планували до Харківщини – тільки спровокували. Уявляю суєту, з якою терміново  готувався український спецпідрозділ для обмитнення  й перевантаження уявної гуманітарки!... Ще й переполошили Червоний Хрест. 

 Тріпотіння  «молодшого брата» Путіну сподобалося. Це підтверджує його подальша  гра з гуманітарною колоною. Та наші розтріпотілися настільки, що понад 60 прикордонників і митників, з собаками, вже кілька діб чекають чергового чиху Путіна, який, на мою думку, й не планує направляти полупусті, спішно фарбовані КАМАЗи з електростанціями, водою, сіллю на контрольовану терористами територію, поскільки під пропагандистський шумок десятки одиниць важкої зброї щоночі перетинає кордон.

 І всеж Лавров, Кисельов, Чуркін  звинуватять українську владу в недопустимій прискіпливості до російської «гуманітатарки» та  небажанні допомогти громадянам Луганщини. Не стільки для того, щоб цивілізований світ повірив кремлівській брехні, а щоб остаточно маніпулятивною  «миротворчістю» дозомбувати росіян, яких Путін зневажає, як зневажали Ленін, Троцький, Сталін. Бо 82% підтримки Путіну вже мало - потрібно не менше 100%. Як Гітлеру, Кім Ір Сену, Мао Цзе Дуну. 

Після Революції Гідності український народ «на задніх лапках» стояти не буде. Як хочеться, щоб і Влада стала достойна свого Народу.