Одеський інцидент як стимул до реформ

На днях, пізно ввечері, міліція жорстоко побила українських патріотів, які влаштували пікет проти виступу якоїсь проросійської співачки.

На днях, пізно ввечері, міліція жорстоко побила українських патріотів, які влаштували пікет проти виступу якоїсь проросійської співачки. Хоча ситуація цього аж ніяк не вимагала, міліція першою розпочала бійку, почавши виривати український прапор у патріотів, при цьому міліціонери ображали активістів, обзиваючи їх "укропами" та «бандерівцями». Крім усього іншого, вони порушили закон, коли били беззахисних людей палицями по голові та інших заборонених місцях, а також тих хто лежав на землі.

З цього локального інциденту випливає декілька значних сумних висновків.

По-перше, очевидне, що розперезаність одеської міліції є наслідком непокараності міліцейського "безпределу" на Майдані та відсутності люстрації. Шість місяців тому міліція брутально розправилася з євромайданівцями, що надало поштовх до Революції  Гідності, у якій тисячі українців були скалічені та побиті, а більше 120 людей було вбито. Досі не покарані не лише ті з міліціонерів хто збирав і охороняв тітушок, не лише ті, хто палицями, пластиковими і гумовими кулями та світлошумовими гранатами калічив громадян, але й ті, хто вбивав. Злочин має бути покараним не заради помсти чи через ненависть, а для запобігання майбутнім злочинам. Вчорашні події в Одесі довели правдивість цієї тези.

По-друге, якби ці міліціонери пройшли перевиховання через перебування пліч-о-пліч із справжніми патріотами в зоні АТО, вони б ніколи не дозволили собі ставитися таким чином до мирних учасників патріотичної акції. Вчора ж ми бачили десятки тилових "героїв" в бронежилетах, шоломах, в повній екіпіровці з палицями в руках, які розлючено кидалися на беззбройних, беззахисних людей так, як вони мали би кидатися на терористів з автоматами. Але такої рішучості в одеської міліції чомусь не було рівно 2 місяці тому – 2  травня, коли в Одесі сепаратисті розстрілювали з-за спин тих же самих одеських міліціонерів тих же самих одеських патріотів.  

Обурює, що у важку годину, коли держава оголосила третю хвилю мобілізації і закликає до захисту Вітчизни патріотів, їх в цей час ображає і лупцює зрадлива міліція. А чому ж самі міліціонери не на війні, адже людей в міліцейських погонах в Україні 375 тисяч – і цього більш ніж достатньо що б швидко закінчити АТО! Країна вклала величезні кошти в бойову підготовку міліціонерів, одягає їх, екіпірує, озброює, платить їм зарплатню, надає соцзахист  –  але  йдуть в бій і гинуть чомусь не вони, а побиті перед тим цією ж міліцією програмісти, офісні працівники, фермери, робітники, які сплачують податки для утримання тієї ж міліції…

Так,  наша доблесна міліція також приймає участь в АТО і є реальні приклади героїзму, патріотизму і сили духу працівників МВД, але в Одесі, як і в інших містах і селах,  в неї мабуть знайшлися набагато важливіші справи ніж війна… Дуже влучно про таку ситуацію сказав наш Президент Петро Порошенко: «Тому що, коли вони повинні займатися тим, для чого створені, захищати мир і спокій громадян, вони на це не вчилися, вони на це не підписувалися».

По-третє, одеський випадок засвідчив, що в міліції так і не розпочався процес реформування. Вчора ми побачили ту ж саму міліцію що й 30 листопада на Майдані. На превеликий жаль, за 5 місяців новий Уряд так і не спромігся показати хоча б концепцію реформування міліції, хоча б пояснити в яких напрямках буде відбуватися реформування – наприклад, перетворення в поліцію по "грузинському" сценарію. Суспільство вже давно мало би таку концепцію обговорювати, але її й досі немає – і це говорить про те, що реформи міліції найближчим часом не буде – ось найсумніший висновок з учорашньої події.

Відсутність змін у міліції спричинює неповагу і недовіру до влади. Неквапливість, неготовність або небажання влади реформувати міліцію побічно свідчить про її небажання здійснення демократичних змін. Таким чином відбувається дискредитація ідеї реформ та демократії, тобто прагнень Майдану – і це породжує в суспільстві розгубленість, розчарування та зневіру. Заспокоює, що необхідність якнайшвидшого реформування міліції розуміє наш Президент, який проте застерігає, що вона не може сама себе реформувати. І тому ми всі маємо допомагати і вимагати і від Президента, і від Уряду, і від міліції невідкладної люстрації, нових облич і закону про поліцію.

Отже, одеський інцидент спричинив єдиний позитивний наслідок – суспільство остаточно переконалося, що злочини міліції мають бути покараними, а сама міліція негайно реформованою.