Верховна Рада неУкраїни

А де ж інтереси українського народу, шановні народні депутати?

У четвер, 24 липня,  український інформаційний простір  підірвала новина про вихід з коаліції "Європейський вибір" фракції УДАР та "Свободи". А соціальні мережі  почали нагадувати високовольтні дроти, коли про свою відставку заявив Арсеній Яценюк, після відмови парламенту голосувати за урядові законопроекти .

Розпад коаліції та відставка Уряду в умовах економічної розрухи й неприхованої військової агресії північного сусіда тягне за собою непередбачувані  наслідки. Ми черговий раз переконалися в тому, що партії Майдану , навіть в умовах існування зовнішнього ворога не здатні ефективно співпрацювати, а такі їхні дії дають можливість проросійський силам здійснити в Україні контрреволюцію.  Крім того, впадання основних політичних суб'єктів до електоральної риторики та  початок  передвиборчої гонки не призведе ні до чого доброго.

Відставка Яценюка без сумніву є перш за все політичним кроком.  За п’ять місяців перебування на посаді прем’єр-міністра  він не зміг виконати обіцянок по зміні системи влади, по демонополізації  влади , демократизації суспільства і не спромігся зробити рішучих кроків  по  боротьбі  з корупцією.

Успіхи Уряду Яценюка можна перерахувати на пальцях однієї руки -  проведення демократичних виборів, залучення в Україну іноземних кредитів, частковий розпродаж автопарку Кабміну. Проте про невдачі можна говорити набагато більше. Із-за мовчанки Уряду Росія загарбала  АР Крим;  з корупцією ніхто і не збирався боротися, вона продовжує процвітати; «насиджені» посади  продавались за гроші, або призначалися на ці посади люди за партійними квотами; виникали постійні  скандали довкола АТО;  відбувся обвал курсу гривні, внаслідок чого були підвищені ціни у всіх сферах життєдіяльності; затягування Урядом  часу з ратифікацією економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС.

Коаліція "Європейський вибір" розвалилася,  хоча мала б ухвалити нові прозорі правила виборчих перегонів, ратифікувати  Угоду  про асоціацію з ЄС та здійснити конституційну реформу. Депутати більшості мали достатньо часу, щоб зробити усе те, про що вони обіцяли зі сцени Майдану. Для цього у них було достатньо часу і підтримка суспільства. Одначе, наші політики, традиційно, забули  що обіцяли і,  що мали робити. Замість посилення незворотності європейського вибору України, політики, які називають себе проєвропейськими, саме по європейській перспективі завдали потужного удару.

З іншого боку, розпад коаліції депутатських фракцій – важливий крок до перезавантаження парламенту, чинний склад якого давно вже не відповідає запитам суспільства. Вихід  з коаліції «Удару» та «Свободи» та неспроможність сформувати нову більшість протягом наступних тридцяти днів – одна з трьох наявних у Президента виключних підстав для розпуску парламенту. Саме 24 серпня, на День Незалежності, президент отримає право призначити дострокові парламентські вибори.

Але юридичні підстави для розпуску парламенту Президентом депутати могли ініціювати і за іншою схемою.  Для усієї країни було б корисніше, коли б парламентарі більшості змінили виборче законодавство, прийняли необхідні закони для боротьби з корупцією, ратифікували Угоду з ЄС, встановили справедливі податки для усіх верств населення, в тому числі і для олігархів, прийняли нормативні акти, які б посилили обороноздатність країн і…. самостійно склавши мандати,  гордо пішли на перевибори без скандалів і взаємних звинувачень… з Урядом Яценюка.

На противагу, ми отримали країну без легітимного Уряду;  небоєздатну армію і незахищених солдатів, яких кинутими на призволяще;  450 депутатів, які критикують усіх і вся задля самозбереження і «аплодуючого» ворога.

А де ж інтереси українського народу, шановні народні депутати?