Чужі серед своїх

Хто і навіщо намагається захопити Національну академію аграрних наук України?

У березні 2012 року, під час свого інтерв’ю кореспонденту газети «Урядовий кур’єр» тодішній президент НААН України Микола Дмитрович Безуглий зауважив: «…На момент обрання мене президентом НААН… і академія виконувала функції такого собі «соцзабезу». Згодом пан Микола «виправив» це «неподобство» і НААН України перетворилася в «соцзабез» родини Безуглого.

У далекому 1979 році, молодий дипломований радіофізик Микола Безуглий раптово вирішив доленосно змінити своє життя. Цей крок тоді став дуже прикрою подією для історії розвитку аграрної України. Проте, усе по порядку…

Отже, закінчивши з відзнакою радіофізичний факультет Харківсько¬го державного університету, Микола Безуглий поставив крапку на отриманій професії і вирішив стати аграрним науковцем.

Недовго пропрацювавши молодшим науковим співробітником відділу біології відтворення і штучного осіменіння сільськогосподарських тварин Інституту тваринництва УААН, майбутній академік розпочав свій зліт… В силу пристрасті до присвоєння чужих наукових здобутків, у своїй кар'єрній молодості Микола Безуглий зумів приписати собі участь у клонуванні теляти. Привласнивши «батьківство» української версії «вівці Доллі», Безуглий впевнено почав використовувати цей аргумент у подальших стосунках з оточуючими колегами.

Таємнича причетність до штучного запліднення піддослідної української корови допомогла йому переконати в силу своїх знань нині покійного, а тоді впливового Євгенія Петровича Кушнарьова, який і завів Безуглого у вузьке коло тодішньої харківської обласної влади. Наступною «жертвою» «коров'ячої легенди» став Михайло Зубець, який згодом забезпечив Миколі Дмитровичу стрімке входження в святая святих вітчизняної аграрної науки - НААН. За «помаранчевих» там і осів Микола Дмитрович, а через деякий час вже вибив собі звання академіка.

У 2002 році Безуглого було обрано членом-кореспондентом Академії, а у 2006 р. обрано віце-президентом НААН.

У грудні 2010 р. Миколу Дмитровича ще й призначили першим заступником міністра аграрної політики України.

Шлях до влади

15 березня 2011 року Загальні збори членів Національної академії аграрних наук України, на превелике здивування наукової аграрної спільноти, обрали Миколу Безуглого президентом НААН. Віце-президентами стали академіки Василь Петриченко, Володимир Ладик і Валерій Адамчук.

До речі, тоді на зборах, у перемозі чинного президента Михайла Зубця ніхто не сумнівався. Проте, напередодні голосування Михайло Васильович чомусь зняв свою кандидатуру. Кажуть, Безуглий почав шантажувати та залякувати Зубця новими впливовими покровителями.

Отримавши значний досвід у знищенні колишніх покровителів, Микола Дмитрович чітко розумів, що далі без «даху» довго не протягне. Адже попереду були нові напрямки, а саме «освоєння» майна НААН.

Цього разу свій вибір Микола Дмитрович зупинив на Володимирі Семиноженко. Адже для досягнення чергової мети Безуглого - зберегти за собою дві посади - першого заступника міністра аграрної політики і продовольства України та президента Національної академії аграрних наук - необхідні були владні зв'язки Семиноженко в кабінетах перших осіб держави.

Пана Семиноженко тричі не приймали з цим питанням, але випадок таки випав і схема була узгоджена. Кажуть, що залишити за собою обидві посади дозволили Безуглому і гроші Індустріального союзу Донбасу…

Корупція

Після власної інтронізації на посаді президента НААН України Микола Безуглий швидко розділив Академію на «своїх» і «чужих». «Свої» швидко розробили низку зухвалих схем для вилучення бюджетних грошей.

В першу чергу почали квотувати експорт зернових, в наслідок чого мільярди гривень пішли в обхід бюджету і осіли на офшорних рахунках. Аграрії почали зазнавати колосальних збитків і обурились. Чисельні скарги керівництву держави не допомогли. Безуглий переміг.

Згодом пан Микола зайнявся торгівлею землями сільськогосподарського призначення. Для цього Микола Дмитрович розробив і проштовхнув Закон України «Про ринок землі». До речі, Безуглий знав, що саме Академія аграрних наук володіла інформацією про стан і кількість усіх орних земель в країні. Тому службова обізнаність, спритність та винахідливість академічного шахрая допомогла вдало відчужити понад 100 тисяч гектарів найродючіших земель і передати їх цілісним масивом приватному бізнесу на 49 років.

Слід зазначити, що станом на 1991 рік в розпорядженні Академії аграних наук було близько мільйона гектарів землі. Станом на сьогодні її залишилося менше половини. Приватні компанії бувших та діючих нардепів та екс-чиновників продовжують незаконно розпоряджатися майном Академії загальною вартістю понад 500 мільйонів гривень та отримувати надприбутки у власні кішені.

Третій крок, на який зважився академік Безуглий, був націлений на зухвале вилучення селянських паїв. Для цього Микола Дмитрович вигадав створення Земельного банку і мріяв затягнути туди селян. Їм папірці-кредити, собі – людську землю. Проте, на щастя, ця оборудка йому не вдалася.

Потім була реалізована злочинна схема продажу головного приміщення НААН на вулиці Суворова і приміщень 38 установ академії у всіх регіонах України. Кажуть, що лише за оборудку з головним офісом академії Безуглий отримав готівкою 10 млн. американських доларів.

Наступним яскравим етапом кар’єри президента Безуглого стала «спецоперація» по навмисному доведенню до банкрутства ДП «Українка». Там Миколі Дмитровичу вдалося здобути легку наживу на племінних бугаях, які сьогодні згідно документів ходять по усій Харківщині, а насправді знайшли притулок у Печенігах. Про те, скільки Микола Безуглий заробив на цій оборудці, знає лише він та, напевно, його попередник Михайло Зубець, який «зробив» Безуглого віце-президентом Академії і якому Микола Дмитрович «віддячив» у своєму дусі …

Яскравим та по-справжньому зухвалим «бізнес-проектом» злочинного угруповування Безуглого-Семиноженка стала передача комерційній структурі двох тисяч гектарів чорнозему у Горохівському районі Волинської області під… енергетичну лозу.

Згодом у приватні руки Безуглий передав 338 тис. га ріллі дослідних господарств і науково-дослідних установ.

Наслідки

У вересні 2012 року Національну академію аграрних наук України пікетували селяни з Херсонщини, Харківщини та Миколаївщини. Головною вимогою пікетувальників була негайна відставка Безуглого.

Вони вимагали зупинити розкрадання державної землі та господарств, яке відбувалося за прямою вказівкою та в особистих інтересах президента НААН.

. Про знищення української аграрної науки, геноцид відомих вчених-аграріїв, ліквідацію наукових установ почали писати знані українські науковці у своїх листах на ім’я тодішнього Прем’єр-міністра України Миколи Азарова.

«Лише протягом 2011 року, - йшлося у зверненні науковців, - з підпорядкування науково-дослідних установ Академії виведено 39 дослідних підприємств з цілісними майновими та земельними комплексами, які незаконним рішенням Президії Академії були підпорядковані безпосередньо Президії. Тим самими Микола Дмитрович став великим землевласником і паном, який отримав у повне розпорядження кращі, елітні науково-дослідні господарства. Вартість захопленого майна перевищує 150 мільйонів гривень».

За результатами проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності Національної академії аграрних наук України та ревізії підприємств, установ і організацій, що перебувають у її підпорядкуванні, яку проводила державна контрольно-ревізійна служба, було виявлено порушень на суму понад 500 мільйонів гривен, а з них недоотримання фінансових ресурсів на 21,9 мільйонів гривен. Окрім того, 60,4 мільйони гривен склали проведені з порушенням законодавства витрати.

«Системним явищем стало вилученням органами державної влади у формувань НААНУ з порушенням Земельного кодексу України цілих земельних масивів та ділянок, загальна площа яких становила 4,8 тисяч гектарів та грошовою оцінкою 108,9 мільйонів гривен», - було вказано в офіційному звіті державної контрольно-ревізійної служби.

Згодом стало відомо, що за особистим рішенням Безуглого та формальним протоколом президії НААН було виведено з підпорядкування 39 дослідних господарств наукових установ і підпорядковано президії Академії. Окрім того, за рішенням керівника Безуглого з більшістю дослідних господарств було укладено договори про спільну діяльність, а частину з них передано в оренду компанії "Украгропром", засновником якої був родич Миколи Безуглого.

За наполяганням і під примусом Президента Академії три чверті дослідних підприємств Національної академії аграрних наук України вимушені були укласти довгострокові договори оренди та соціальної діяльності з ТОВ "Украгропром". Таким чином, на базі майна Національної академії аграрних наук України створено сумнівну комерційну структуру, що існує під прикриттям так званої експериментальної бази з наукових розробок і паразитує за державні кошти".

"Наслідком такої "співпраці" дослідних господарств з комерційною структурою Безуглого стало зростання майже вдвічі кредиторської заборгованості науково-дослідних господарств. Припинено виробництво елітного насіння, вирощування племінного поголів’я. Майже втричі зменшена кількість робочих місць, розірвано зв'язки з науково-дослідними господарствами, зупинено роботи по апробації та впровадженню наукових розробок.

Відчуваючи свою безкарність, Микола Безуглий продовжував «бешкетувати». Було незаконно вилучено та передано під забудову близько 50 гектарів земель в Інституті кормів Вінницької області, 32 гектари земель в Інституті садівництва.

Завдяки злочинному зговору президента НААН Миколи Безуглого та директора Інституту садівництва Ігоря Гриника було викрадено близько 20 млн. гривень бюджетних коштів, виділених на розвиток інституту.

15 жовтня 2012 року Президент Національної аграрної академії Микола Безуглий звернувся із заявою до Президії НААН про дострокове припинення своїх повноважень у зв'язку з незадовільним станом здоров'я. 16 жовтня на засіданні Президії НААН України цю заяву Миколи Безуглого було розглянуто і скликано позачергові збори НААН. Виконання обов'язків Президента Національної академії аграрних наук України покладено на першого віце-президента НААН Василя Петриченка.

Поплічники

Одним із близьких помічників та однодумців Безуглого називають діючого віце-президента НААН Ігора Гриника. Саме він, на думку, наукової більшості Академії, причетний до численних інтриг та дестабілізації, у стані якої сьогодні знаходиться НААН.

Завдяки пану Гринику, екс-президенту Безуглому вдалося поцупити численні бюджетні кошти, що виділялися на розвиток садівництва та ягідництва.

Окрім вищезгаданих 20 млн. гривень пани Гриник і Безуглий отримали чималий прибуток від відчуження та незаконної оренди земель Інститута садівництва та дослідних господарств, підпорядкованих Гринику.

Саме Гриник в стінах Академії готував і продовжує працювати над реалізацією заколоту Миколи Безуглого за ретельною допомогою ще одного поплічника – Михайла Івановича Свояченко. Цей сивочолий активіст, в минулому помічник-консультант народного депутата України Михайла Васильовича Зубця, став недійним помічником команди Безуглого. Саме завдяки Свояченко з’являються в ЗМІ кволі памфлети щодо патріотизму та принциповості Безуглого та благородності його планів.

Сьогодення

Після невдалої спроби захоплення НААН, Микола Безуглий суттєво змінив тактику поведінки. Сьогодні за підтримки своїх покровителів та друзів – панів Семиноженко, Козаченко та Тарути – Микола Дмитрович активно готує зрив Загальних зборів членів Національної академії аграрних наук України, на яких буде остаточно вирішена доля діючого керівництва Академії. У даний час пан Безуглий проводить інтенсивні перемови з академіками стосовно бойкотування Зборів та дестабілізації роботи Академії.

Як стало відомо, 16 липня вихованець Безуглого – перший віце-президент Академії Ігор Гриник ініціював проведення нелегітимного засідання президії Академії, на якому «заколотники» вирішили перенести зазначені Збори на 11 вересня. До речі, цей день є досить сумним та трагічним у світовій історії. Хотілося б, аби цей прикрий збіг не торкнувся подальшої долі Національної академії аграрних наук України та її членів.

На при кінці зауважимо, що наступного разу ми більш детально зупинимось на не менш «високих досягненнях» Ігоря Гриника та його колег. Отже, далі буде…

Автор: Володимир ПОЖИВАНОВ