Європа більше не має права не помічати в Україні терористів

Cталося те, що за законами терористичного жанру мало статися – рушниця, яку Росія в першому акті повісила на українську стіну, вистрілила і влучила в Європу.

Прикро, але значна частина провини за цей трагічний інцидент лежить й на самих європейцях. Надто довго вони намагалися не помічати жахливих терористичних актів, які вчинялися російськими диверсантами і місцевими терористами в Україні, і вдавати що це не тероризм, а такий собі нешкідливий сепаратизм.

Нагадаю, тероризм, це суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, вибухів, убивств, тортур. На Сході України всі ці прояви тероризму були з лишком, але Європа усіляко намагалася їх не помічати - так їй було простіше і комфортніше.

Одним з найбільш вражаючих фактів байдужості Європи до системної терористичної діяльності на сході України стало викрадення спостерігачів з ОБСЄ. Майже місяць вони знаходилися в заручниках у терористів, а Європа цього майже не помічала – не влаштовувала демаршів, не ставила ультиматумів, не вживала всіх можливих і неможливих заходів для їх визволення. На превеликий жаль, викрадення заручників не переінакшило суспільну думку європейців щодо проявів тероризму в Україні.

2 червня стався перший провісник майбутньої катастрофи з літаком, коли "мавпа з гранатою" вистрілила ракетою з ПЗРК в будівлю Луганської ОДА, в результаті чого загинуло 8 осіб. Показово, що місія ОБСЄ в Луганську, яку перед тим дехто звинувачував у заграванні з тамтешніми терористами, поділилася тоді із ЗМІ своєю "думкою" що нібито в ОДА могла влучити ракета з українського літака. Відтак, терористи тоді не допустили розслідування і знищили всі речові докази. Європа висновків не зробила і знову не стривожилася наявністю в терористів протиповітряної зброї і тим що вони не вміють нею користуватися.

29 червня в Луганську терористи вже намагалися збити пасажирський літак. На даху одного з гуртожитків ВНУ імені В. Даля була встановлена ​​пускова установка ПРЗК «Голка», з якої був здійснений пуск ракети в бік літака. Терористам не вдалося влучити в пасажирський лайнер лише тому що він летів вище за бойову дальність ракети. Пуск ракети бачили сотні очевидців, деталі побаченого місцеві жителі обговорювали в соцмережах,  в штабі АТО інформацію підтвердили.

Росія продовжувала накачувати терористів важкою і високоточною зброєю, але наші європейські партнери прагнули цього не помічати і не намагалися завадити Росії – ніхтоїй навіть за це не дорікав. Більше того, ми бачили факти укріплення стосунків з Росією, апофеозом чого стало підписання контракту Росії з Австрією про будівництво газопроводу "Південний потік" в обхід України. Тоді австрійські керівники засуджували перед Путіним західні санкції проти Москви і ратували за тісну співпрацю з Росією, не дивлячись на те що вона анексувала українські території і підтримує тероризм.

Угорщина прагне дешевих енергоресурсів, Німеччина боїться втратити свої інвестиції в Росії, Франції потрібно продати росіянам  "Містралі" і заробити 2 млрд євро, Італія не хоче втратити російських туристів, Чехія не бажає нашкодити торгівлі з Росією, Кіпр і Хорватія побоюється фінансових втрат… До речі, Голландія більше за інших виступала проти санкцій по відношенню до Росії, тому що опасалася втратити робочі місця. Врешті-решт, втратила людей.

Ніхто в Європі не показав здатності до рішучих дій не мав мужності назвати Росію спонсором тероризму, а керованих нею бойовиків і диверсантів терористами. Європейські ЗМІ та політики поблажливо називали їх "ополченцями", "повстанцями" та "проросійськими сепаратистами". І лише дві європейські країни надали нам допомогу у вигляді військової амуніції (навіть не зброю) для боротьби із терористами.

Приниженням для Європи стали наслідки її "ультиматуму" із загрозою санкцій до Росії, яким вимагалося підтримати український план мирного врегулювання, сприяти припиненню бойових дій та відкликати своїх найманців. Про вимоги з боку Європи до Росії засудити дії терористів навіть не йшлося, адже європейці терористів там не побачили. Зрештою Росія на європейський ультиматум начхала, а Європа побухтіла й забула – і про ультиматум і про санкції.

Трагічний інцидент зі збитим лайнером наочно показав, наскільки далеко зайшла бездіяльність Європи и її загравання з Москвою. Європейські країни так і не стривожилися виникненням величезного терористичного утворення на сході України і не стали переконувати Кремль що вони не будуть закривати очі на спонсорування тероризму та агресію проти України. Навпаки, Москва, користуючись нерішучістю меркантильної Європи, ще більш зухвало роздмухувала конфлікт для шантажування України.

Лише навчені гірким досвідом Польща та Прибалтика систематично переконували європейські країни в тому що за цю бездіяльність доведеться заплатити ще більшу, можливо непомірну ціну. Європа не дослухалася. Сьогодні їй довелося зрозуміти значення прислів’я "Чужа біда - сміх, своя біда – смерть". На жаль, лише через смерть своїх громадян європейці зможуть зрозуміти, що існують речі набагато важливіші за  втрату інвестицій або туристів. Сподіваюся, тепер Європа навчиться відрізняти сепаратистів від терористів.

Українці сприйняли трагедію із літаком як свою власну. Ніколи ще в Україні не було таких масових і щирих акцій співчуття іноземним родинам загиблих. Ми щодня втрачаємо на сході своїх рідних та близьких і ми добре знаємо якою болючою є втрата дорогої людини. Горе зближує і згуртовує людей та країни. На жаль, інколи лише через біль і нещастя ми можемо зрозуміти яким крихким є світ і скільки багато потрібно докласти зусиль та принести жертв заради щастя жити в безпечному світі.