Розслідування подій на Майдані є показником нашої правової культури

Розслідування подій на Майдані, в результаті яких загинуло більше ста людей, все більше скидається на розслідування справи Гонгадзе.

До такого порівняння мене навели постійні нагадування про цю справу з боку наших західних партнерів. Ось нещодавно Президенту України в Страсбурзі нагадали про необхідність відновлення міжнародного розслідування Ради Європи для забезпечення об'єктивного розслідування подій, які сталися на Майдані 18-20 лютого. Ось Amnesty International зазначає, що розслідування побиття і вбивства мітингувальників під час подій на Майдані майже не просувається і результатів розслідування вищевказаних справ досі немає. Ось Рада ООН з прав людини закликає українське керівництво розслідувати факти порушення прав людини під час протестів на Майдані взимку 2014. Ось делегація Міжнародної федерації за права людини нагадує Генпрокуратурі, що всі винні особи, причетні до скоєння цих злочинів, повинні понести передбачене законом покарання.

 Так само Захід неодноразово звертався до українського керівництва з вимогою прискорити розслідування вбивства журналіста Гонгадзе. 

 Про необхідність розслідувати ці резонансні справи до кінця Захід так наполегливо згадує не лише через їх святе західне переконання в тому, що законність і справедливість повинні восторжествувати, і не лише заради захисту прав постраждалих осіб.

 Для Заходу об'єктивне розслідування цих справ є індикатором розвитку і зрілості нашого суспільства, наочним показником рівня захисту цивільних прав в Україні, сигналом чи можна мати з нами серйозні стосунки. По цих справах Захід стежить чи відбуваються у нас демократичні зміни, вони допомагають йому робити висновки чи справедливі в нас правоохоронна та судова системи – отже, чи будуть в Україні захищені західний бізнес і капітали. 

 Ці справи характеризують щирість і правдивість наших високих посадовців, показують ціну їх обіцянок, і дають зрозуміти чи можна їм вірити і чи готова влада до здійснення реформ. Вони є не лише показником нашої правової культури і готовності України до членства в європейському співтовариства, але й ознакою нашої цивілізованості. Не може бути цивілізованою країна, в якій відсутній належний правопорядок, не забезпечені свобода і безпека особи та захист її приватної власності. 

 Своєю увагою до цих справ західне співтовариство також підштовхує нас до демократичних змін, до забезпечення справедливого судочинства і захисту прав людей. Західні країни пройшли довгий шлях розвитку – і з позицій свого досвіду вони ніби підказують нам, що соціальна стабільність в країні, впевненість українців у непорушності своїх соціальних прав і свобод неможливі без непорушної законності. 

 Врешті-решт, Помаранчева революція не спричинила позитивних змін через те, що не було прискорене розслідування справи Гонгадзе і не покарані винні в інших злочинах, тобто бандити не опинилися в тюрмах. Сьогодні ми не маємо права повторювати своїх помилок - і тому ми повинні встановити та притягнути до відповідальності виконавців і організаторів злочинів, що були вчинені в період масових акцій протестів. 

 Ця справа є надзвичайно важливою для очищення і політичного, і правоохоронного, і бізнесового середовища в Україні, і необхідною для того, щоб країна зробила крок вперед. Втім, час спливає, а ми досі не знаємо хто направляв зброю проти власного народу і хто давав команду її застосувати. З органів прокуратури надходить суперечлива інформація, міліція поїхала в зону АТО, а судді не винесли жодного вироку за подіями на Майдані. 

 Однак, найголовніша проблема навіть не в тому що злочинці залишаються безкарними. Найжахливішим є те, що нехтування законністю та правовий нігілізм породжують неповагу і недовіру до влади. "Повільність" української влади в розслідуванні – це насправді повільність у здійсненні демократичних змін та неготовність до здійснення реформ. До чого ця повільність призводить – ми також бачили на прикладі Помаранчевої революції.

 Дехто із самого початку починав вмовляти встановити національне перемир'я, бути великодушними, нікого не карати. Але ми не маємо на це права: були жорстоко і свідомо вбиті люди, які віддали своє життя за нашу кращу долю, за чесну народну владу. Саме за таку владу, яка слугує закону, яка не уповільнює розслідувань, яка не бреше, не губить докази злочину і запроторює злочинців у тюрми.

 Безумовно, на тлі загибелі героїв Небесної Сотні, менш значними постають трагічні події на Банковій і побиття студентів. Але давайте не будемо забувати, що саме безкарність тих, хто по звірячому лупцював журналістів та студентів, розв’язала їм руки для наступних вбивств. Тому будь-який злочин має бути покараний – не заради помсти чи через ненависть, а для запобігання майбутнім злочинам. Про це говорять і церковні заповіді і закони держави. Кара має обов’язково настати, але вона повинна бути справедливою.

 Кожен може злочинців пробачити, тобто позбавитися від ненависті і бажання відімстити тим людям будь-якою ціною, але все одно злочинці повинні понести за свої дії належне покарання.

Геннадій Ткачук