Обірвалася ще одна струна біля самого серця – вибори нового глави держави принесли нам… фігу. Життя показало, що на цю посаду ми обрали не бійця, не патріота, а такого собі любителя похизуватися своєю англійською десь там у Європі. В зв’язку з цим подумалося. Можливо, хай би вже сидів цей шоколадний мільярдер Пєтя у Брюсселі, чи Страсбурзі, нехай би заглядав до рота пані Меркель, вуха якої переповненні завданнями від резидента КГБ в її колишній НДР товариша Путіна… Без його "мирного" ставлення до ворогів України, їй-право, було значно легше...
Для мене персонально уже все зрозуміло: Україну вчергове обвели довкруги пальця з цим закликом: «Вибори в один тур!» Шкодую, ніколи собі не прощу того, що три голоси з моєї сім’ївіддано за політичного бездару. За місяць і дві доби його президенства не зроблено нічого – ми всі здобули абсолютний нуль для перемоги України над терористами. Навпаки, ситуація, завдяки його вайлуватості, недалекоглядності, невмінню, мабуть, аналізувати, передбачати іще більше ускладнилася. Насамперед, через те, що представив нашим заклятим ворогам так багато часу на перегрупування сил, мобілізацію резервів, на модернізацію укріплень.
Тиждень тому П. Порошенко фактично віддав ініціативу ворогам. Пов’язав себе по руках і ногах порадами різних меркелів і оландів, котрі практично диктують йому кожен крок. Звісно ж, зі слів Путіна. Кремлівський маніяк має безпосередній вплив і на німецького, і на французького лідерів. Одну, як пише європейська преса, купляючи за «газпромівські» кошти, на котрі, як відомо, утримує в своїх підручних і колишнього канцлера ФРН Ґергарда Шредера, француза ж - за багатомільярдні військові замовлення на спорудження двох носіїв гелікоптерів класу «Містраль». Але найбільш переконливим, промовистим аргументом того, що пані Меркель ретранслює особисто Порошенку безпосередні вказівки з Москви, навіть не вдумуючись в їхню суть, є, зрозуміло, випадок із її вимогою до українського глави держави включити до переговорного процесу в Донбасі українофоба Віктора Медведчука.
Це треба бути дурнем, аби повірити в те, начебто канцлер ФРН, яка займає цю посаду аж із 2005 року, фактично є нині політиком №1 в Європі, і вона пам’ятає, що десь там в Україні є такий собі одіозний В. Медведчук, який, до речі, зійшов із політичного горизонту вже багато років тому, і що тільки він розв’яже наш південно-східний вузол проблем. Чи не правда повний абсурд?
Однак, вельмишановна Ангела Хорстівна і оком не змигнувши віддала вказівку Порошенку, а він, як Ванька-встанька, бравурно взяв під козирок: «Будєт сделано, госпожа канцлер!».
Просто не вірю в те, що новий київський обранець не здогадався, що прохання про Медведчука - це вимога його московського кума.
Цим він і себе поставив у дурнувату позу, і честь України також зганьбив, на жаль. А головне дозволив повтішатися кремлівським ворогам над бездарністю всього українського керівництва. Бо ж виходить, що самі московіти розв’язали бійню в нашій державі, а тепер іще з допомогою своїх агентів впливу беруть у руки процес начебто гасіння цієї пожежі, управляючи тим, кого Україна має садити за стіл переговорів із урегулювання ситуації. Жахливішого становища годі було й придумати. Цим глава держави, до речі, водночас підставив і зовнішньополітичне відомство України. Тому, що першому заступнику керівника МЗС Наталії Галібаренко, рятуючи ситуацію на прес-конференції, доводилося вигадувати різні небилиці, пояснюючи те, чому А. Меркель із 43-ох мільйонів українців вибрала на пост переговорника в Донбасі саме найближчу людину Путіна. Попри все, найголовнішого ворога Майдану, ретранслятора різноманітних забаганок Кремля і всяких там русолюбів-колорадо.
Більше того, на запит кореспондента Укрінформу в ФРН, прес-служба уряду Німеччини не змогла пояснити, звідкіля їхня канцлер знає пана Медведчука, і чому саме йому запропонувала надати офіційний статус перемовника в Донбасі. (Більше про це тут.)
Та хіба ж ми самі не знаємо без прес-служби канцлера, звідки ці роги ростуть?
Страшно те, що Кремль через свої фактори впливу і далі продовжує підло маніпулювати Петром Порошенком. У ніч на 28 червня це стало зрозуміло з новою очевидністю, позаяк глава держави, повернувшись із Брюсселя, з офіційного підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, іще на 72 години продовжив смертельний для українських вояків і всієї нашої держави буцімто мир із терористами і вбивцями, російськими спецназівцями, які за минулий тиждень і без того безмірно наростили свої сили на наших теренах. Пригадайте лишень. В останні дні В. Путін, його міністр закордонних справ С. Лавров тільки й те робили, що вимагали від України нового миру, себто дальшого сковування сил збройних сил, бездіяльності АТО. І, як бачимо, знову добилися свого. Фальшиві опікуни України в ЄС, глави Німеччини та Франції знову наполягли на тому, щоб похоронки й далі йшли в домівки українців, а війська залишалися на місці.
Порошенко знову взяв під козирок…
Щоб у вас взагалі не залишилося ніяких сумнівів відносно того, що В. Путін через своїх сателітів верховодить у всьому, навіть у стосунках України і ЄС, а головне через кого, почитайте вимогу А. Меркель щодо того, коли запрацює підписана нашою державою 27 червня економічна частина Угоди про Асоціацію з Євросоюзом. А лише тоді, як заявила пані канцлер, коли Україна все узгодить із… Росією. Повне безумство…
Саме в ті години, коли новий наш глава держави готував свій указ в угоду гнилуватим друзям України в ЄС про черговий мир у Донбасі, бойовики захопили військову частину в Артемівську зі ста танками – про це читайте тут. Напередодні цього, як стверджує народний депутат України О. Бригинець, із Росії в напрямку Луганська пройшла потужна бронетанкова колона. Вже котра за останній тиждень? В цю ж саму пору сумнозвісний Гіркін-Стрілок сповістив світ про те, що напередодні, начебто 27 червня його бандюки знищили в околицях Слов’янська двадцять українських бійців. Не знаю, чи можна вірити його словам, але й коли загинула хоч одна українська душа, гріш ціна всім мирним указам вайлуватого і незграбного захисника України П. Порошенка. (Про це читайте тут.)
Одне знаю точно: на совісті Порошенка за минулий тиждень як мінімум 27 смертей українських патріотів.
Ой, чи відмиєшся, чоловіче, за свій мир із терористами і вбивцями перед людьми…
Якщо новий глава держави так полюбляє ходити на поводу наших ворогів, без міри догоджає миром терористам і вбивцям, потрібно зажадати на Майдані, щоб він їздив хоронити всіх наших вояків - не залежно від рангів і звань. Нехай каже слова прощання на кожній могилі. Може тоді він зрозуміє, що його обов’язок, як Гаранта Конституції, як зіницю ока берегти кожну людську душу нашого народу.
Шкодую, що ці слова доводиться говорити в річницю Основного Закону. Але й я сам також винен у цій безрадісній, вахлакуватій ситуації, оскільки такого бездару підсаджував на трон. Каюся…