Україна вийде переможцем з газових баталій

Україна, очевидно, вийде переможцем із газових баталій, які відбуваються сьогодні. Скоріше за все буде не лише виграно арбітраж, а і збільшено реверс газу з ЄС, зменшене його споживання за рахунок мод

Як прогнозують російські ЗМІ, рішення арбітражного суду за взаємними позовами Газпрому і Нафтогазу ухвалять на користь останнього. За висновками медіа-експертів з РФ, причиною цього стане вибіркове правосуддя, вказівка з боку США і Брюсселю, спрямована на дестабілізацію міжнародного становища Росії. Насправді ж, дійсною причиною цього програшу виявиться проста юридична формальність. Газпром звинувачує Україну у невиконанні встановлених правил контракту, які ж і сам першим порушив.

Перегляд зафіксованої у договорі статті про знижку в обмін на тимчасове перебування ВМФ Росії на території АР Крим був ініційований саме російською стороною. Під приводом нелегітимного приєднання частини української території до складу РФ, Газпром вважає можливим відкликати задекларовану ціну у 268,5 дол, підвищивши її до 485 дол за 1 тис. куб. м, скасувавши попередні договірні знижки, і, попри це, вимагає належного виконання контракту іншою стороною. Як тільки предмет договору був в односторонньому порядку порушений Газпромом, Україна наразі відмовляється його дотримуватись. Жодна з провідних країн світу не визнала факту отримання Криму Росією, відповідно, контракт, укладений з Росією у 2010 році, досі не втратив юридичної сили, і був свідомо знехтуваний Газпромом.

Незважаючи на те, яким виявиться вирок європейського правосуддя, Україна отримає і ряд інших переваг. По-перше, це диверсифікація енергетичної політики, інтеграція у світову енергетичну галузь. За словами прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, реверсні поставки газу з Європи можливо наростити до 15 млрд куб. м на рік, причому істотно нижчою за ціну у 385 дол. за тис. кубометрів, яка пропонується Газпромом. Нагадаємо, цього року з усіх європейських споживачів лише Македонська республіка отримує газ за ціною, зазначеною у контракті вищою за 485 дол..

Якщо сьогодні Україна може розраховувати на реверс зі Словаччини, Угорщини і Польщі, то в майбутньому успішними можуть стати танкерний імпорт енергоносіїв з Катару – услід за практикою Литви, Польщі, Німеччини, а також налагодження більш вигідних контрактів з новими гравцями на газовому ринку – поміркованим, віднині позбавленим економічних санкцій - Іраном, а також Іраком, поставки газу якого в Європу плануються вже найближчим часом.

Україна може отримати унікальну можливість скоротити імпорт газу. Проголошена урядом програма економного споживання передбачає розумне використання енергоресурсів та розробку власних газових родовищ. Внаслідок підвищення тарифів газу для населення до рівня собівартості, як це прийнято робити у європейських країнах, режим економії вже цього року дасть свої плоди. Крім того, завдяки участі ЄС і США у модернізації української ГТС поставляти продукт до споживача з меншими транспортними втратами видається цілком можливим.

Розробка нетрадиційних методів розробки вуглеводнів – методом газорозриву та освоєнням шельфу Чорного моря – один із найбільш перспективних проектів, що були започатковані ще торік. Як відомо, американська компанія Chevron і британська Shell і надалі зацікавлені у розробці сланцевих родовищ газу в Україні. За деякими даними завдяки високій вірогідності місцезнаходження газових родовищ поблизу Слов’янська, саме цей регіон тероризується проросійськими бойовиками найбільш інтенсивно.

Останнім часом часто ведуться розмови про доцільність підвищення тарифів за транзит російських енергоносіїв до країн Євросоюзу, що може стати серйозним важелем у разі невдач у досягненні компромісного рішення у газовому конфлікті. Голова Газпрому Олексій Міллер вже визнав, що без послуг української ГТС російська газова компанія не зможе повністю виконати свої зобов'язання перед європейськими споживачами. З іншого боку, блокування квітневою резолюцією Європарламенту спорудження газопроводу «Південний потік» в обхід України, як бажання Газпрому уникнути цієї залежності, можна вважати найбільш дієвою санкцією Брюсселю по відношенню до Росії після відновлення неімперіалістичної політики часів холодної війни. Очевидно, що ЄС не має намірів піти собі на шкоду заради України, проте має відмінні щодо Газпрому плани імпорту енергоносіїв.

Найголовніше, що викликає занепокоєння – це забезпечення українських підприємств дешевим імпортним газом. Як відомо, в Україні щорічно видобувається близько 18 млрд кубометрів газу, який задовольняє потреби населення. Для промисловості доводиться вже закуповувати газ за кордоном. Однак, виробничий сектор не має постраждати, оскільки вже давно спостерігається тенденція до державного субсидування українських підприємств. Тим більше в умовах одностороннього відкриття європейських ринків для українського експорту, питання собівартості виробництва може зіграти важливу роль.

Нещодавно голова правління «Нафтогаз» Андрій Коболєв вже запропонував ввести єдину ціну газу для всіх споживачів, що дозволити встановити більш справедливу і ефективну політику використання енергоресурсів. Більше того, за висновками експертів, постачання газу до крупних споживачів, таких як великі підприємства є менш затратним, ніж дистрибуція його до приватних осіб. Цілком можливо, що у питанні забезпечення підприємств, Україна може піти шляхом, ще два роки тому озвученим екс-міністром енергетики Ю.Бойко «пріоритетом номер один на шляху до енергетичної незалежності України є збільшення видобутку вугілля», яке у багатьох випадках придатне для використання взамін газу. Навіть в умовах військового протистояння на Сході більшість шахтарських підприємств продовжують працювати у стандартному режимі і практично в повному обсязі постачати заплановані об’єми.

На порядку денному залишаються результати європейського арбітражу та продовження газових переговорів, у яких зацікавлена кожна з сторін-учасників. Україна опиняється у ризикованому положенні, але при ефективному менеджменті і прагматичному збалансованому підході цей етап можна подолати без суттєвих втрат. Що стосується Газпрому, то, цілком можливо, що йому вже найближчим часом доведеться заморозити нові проєвропейські проекти і зосередитись на азійському напрямку, де в осяжних перспективах газову віну потрібно буде вже вести з енергетичними імперіями Близького Сходу.