Феномен Порошенка.

Чи протримається Петро Олексійович на Банковій перші 5 років в умовах шаленого спротиву укорінених корупціонерів та зростаючої агресії путінської Росії?... Поживемо - побачимо.

Прочитав в «УП» статтю Олександра Кочеткова «ПП: Принципи президентства». Все ніби й по суті, якби не деякі словоблудні вислови, вказуючі, чиї вуха виглядають з-за голови цього аналітика: «Кравчук и Кучма пытались быть руководителями. Ющенко так и не догнал, в чем разница. Янукович мнил себя царем... Кстати, какой-то период на руководителя страны, думающего о перспективе, походила Тимошенко».

Щоб не писали «штатні» політологи і аналітики, очевидно, що Євромайдан став продовженням Майдану-2004. Революція справедливості переросла в нову фазу – революцію гідності. Суспільство зрозуміло, що всі сподівання, очікувані з обранням народного президента Ющенка в боротьбі з фарисеями і бандитами, які кучно окупували владу за керівництва ідеолога КПРС Кравчука і екс-парторга Кучми, не тільки стали нездійснені, а й спотворені бандитами, які з приходом до влади Шапкокрада згрупувалися в антинародне стадо. Лавина зради, брехні, маніпуляцій, що «хамове плем’я» обрушило на українця-патріота Ющенка, зробили чорну справу – народ повірив фарисеям і популістам. Обмануті виборці не сприйняли пораду  Ющенка, що Він і Вона – два чоботи одної пари, тож у другому турі виборів-2010 вибору вже не було.

Та за останні 5 років народ прозрів. Громадяни нутром відчули  облуду і фарисейство парламентських партій, які в листопаді 2011 року прийняли антинародний виборчий закон (за – 366), по якому на виборах-2012 до парламенту знову потрапила корислива  зграя. Все проїмперське, брехливе, бандитське згрупувалося в мафіозне стадо. Суспільство розгледіло антинардну суть «Батьківщини» і ПР, які дійсно стали гальмом демократичних перетворень, започаткованих президентом-українцем Ющенком. Це розуміння після революції гідності проявилося по-повній. Під чистку виборців потрапили не тільки олігархічні ПР і «Батьківщина», а й усі політики і партії, які примкнули до них і стадно боролися з президентом  Ющенком..

Першою отримала  ляпаса від виборців Соціалістична партія і її лідер Олександр Мороз за перехід під крило бандитської ПР. Другою – Народна партія, керована амбітним пристосуванцем Володимиром Литвином. Така ж доля дісталась  КПУ з словоблудним, прокремлівським  Петром Симоненком.. Розгубив свій рейтинг хамелеонний Тігіпко, який кинув «Сильну Україну» в логово донецького звіра.

Зневага виборців постигла й тих політиків, які примкнули до фарисейської  «Батьківщини». Це стосується Юрія Луценка, Вячеслава Кириленка, Анатолія Грицека, Арсенія Яценюка, Олега Тягнибока та очолюваних ними партій, які в той чи інший спосіб поєдналися з «Батьківщиною». З ким поведешся – того і наберешся. А народ не теля...

На початку року почав втрачати рейтинг довіри і лідер «Удару» віталій Кличко, коли в нього не вистачило рішучості відокремитися від амбітних Яценюка і Тягнибока, яким Тимошенко настійливо не дозволяла визначатися з єдиним лідером від опозиції. Ця невизначеність сприяла кровавим подіям на Майдані, тож недовіра людей осягнула всіх, особливо Тимошенко, Яценюка, Тягнибока.

Та народ бажав лідера. Незалежного, не  корумпованого, розсудливого, не ховаючого грощі в офшорах, фахового менеджера, сміливого політика, чесного платника податків, який не запятнав себе порочними звязками з олігархічними ПР і «Батьківщиною», не купував прохідне місце в списках антинародних партій, користувався довірою своїх виборців...   Таким публічним політиком став Петро Порошенко. Він не допомагав БЮТу топтати разом з ПР і КПУ (на догоду Путіну) здобутки Майдау-2004. Його предвиборча програма повністю повторяла президентську програму Ющенка – єдність нації, незалежність, європейськість, боротьба з корупцією, монітарність держави, місцеве самоврядування, державність української мови, рівноправне партнерство з Росією, боєздатна армія.

В тому феномен Порошенка, що обравши його президентом у першому турі, народ ніби покаявся перед Віктором Ющенком за те, що повірив словоблуддям партійних олігархів і не зміг захистити Президента перед «хамовим плем’ям», що окупувало владу по закритим партійним спискам на виборах-2006.  Тому й Порошенко - «ТАК!». Та чи успадкував він від Ющенка державне мислення? Чи протримається Петро Олексійович на Банковій перші 5 років в умовах шаленого спротиву укорінених корупціонерів та зростаючої агресії путінської Росії? Поживемо – побачимо.