ЧЕКАТИ ВИБОРІВ, ЯК НОВОГО РОКУ

ЧЕКАТИ ВИБОРІВ, ЯК НОВОГО РОКУ

Більшість українців чекають президентських виборів, як чекають на Новий рік. Великі сподівання є на те, що після обрання президента – життя налагодиться, припиниться, або суттєво зменшиться зовнішня підтримка терористів, російська пропаганда втратить свої козирі та частину адептів.

Чи буде повернення в 2004 рік?

Мене часто питають – за кого голосувати? Справді, багато людей ще не визначились, особливо щодо київських виборів. Ця виборча кампанія проводиться в умовах війни та під тиском терористів в деяких регіонах. Більшість медіа, соціологічних служб, політологів висувають думку, що в другий тур вийдуть Порошенко і Тимошенко.

Так, це виглядає цілком реалістичним варіантом. Але я не хочу, щоб так було. Таким чином ми повертаємось в 2005 рік: перемога Майдану, великі очікування та сподівання та двоє кандидатів на посаду прем'єр-міністра. Ми можемо згадати, що саме протиріччя та протистояння між Тимошенко і Порошенко тоді розвалило помаранчеву коаліцію, про це вчасно нагадує Віктор Ющенко у своїй книзі спогадів “Недержавні таємниці”, яка нещодавно побачила світ.

Так, повернення в 2005 рік – це краще ніж повернення в 2013-й чи 2010-й, але для чого взагалі повертатись? Невже Майдан-2013/14 не принесе в велику політику жодних нових обличь? Експерти коли порівнювали Майдан-2004 та Майдан-2013 казали, що змінились політичні лідери: Яценюк, Кличко, Тягнибок, Ярош – вони не грали визначної ролі в 2004 році, але чи можливо уявити Революцію Гідності без них?

Тепер Яценюк – прем'єр, Кличко – кандидат в мери, Ярош і Тягнибок – кандидати в президенти.

Отже попри низький рейтинг, які подають соціологічні агенства, на мою думку Тягнибок може вийти в другий тур і перемогти. Тим паче ми пам'ятаємо, як занижували Свободі рейтинг в 2012 році, чому ж варто вірити цим рейтингам зараз?

Тим паче за цю кампанію Олег Тягнибок провів велику кількість зустрічей, свідомо відмовившись від бігбордів та великої медіа-кампанії, яку проводять інші кандидати.

Вибори Мера та Київради

На фоні президентських виборів київська кампанія виглядає не так важливо. По партійним спискам можна побачити зовсім нові партії, частина з яких – це просто клоака корупційних кнопкодавів. На що вони сподіваються? Що Майдан був дарма, і можна знову вкласти кошти в технічну ідеологічно-мляву, глянцево-примітивну швидку кампанію, заробити на голосуваннях щодо землі і комунальної власності? Навряд чи їм вдасться провести свої сили в Київраду, максимум – це декілька депутатів, чиї імена хоч і пов'язані з корупцією, але розкручені і підкріплені якимось штучно-створеним іміджем.

Для Батьківщини, УДАРу та Свободи це буде великий тест перед парламентськими виборами. Як видно по якості списків, особливо людей в округах та їх дій – не всі готові пройти цей тест.

Щодо виборів мера, то я не згодний з думкою, що Кличко, відмовившись від виборів Президента має автоматично ставати мером Києва. Не вірю я й в перемогу кандидата від Батьківщини Володимира Бондаренка. У них з Кличко – один і той же електорат (якщо не рахувати членів партій), який буде поділено приблизно навпіл. Я пам'ятаю як в 2012 році на виборах по мажоритарці всі стовпи на 219 окрузі були обклеєні фото, де Кличко виступає за Бондаренка.

Більше шансів я бачу у молодих кандадатів – Андрія Іллєнка та Лесі Оробець. Мій прогноз, що хтось з них і стане мером. У Іллєнка як перевага – перемога на окрузі на Троєщині та стабільно-високий рейтинг Свободи в Києві. У Лесі Оробець – потужна, всеохоплююча кампанія, залучення великої кількості волонтерів та нових агітаційних дрібниць. Як додаткові перепони – це відсутність яскравих людей в її команді та політичний сексизм притаманний деяким виборцям, тобто позиція, що політика – не жіноча справа.

Отже за кого голосувати?

Оскільки кампанія коротка та витіснена з основної теми дня війною, бажано все-таки не робити вибір в останній момент. Треба з підозрою ставитись до тих, в кого в останній момент прокинулось бажання зробити лавочку в районі чи проникнутись патріотизмом. Особливо це стосується округів Київради, де часто прізвиа нічого не скажуть людині, яка не цікавиться політикою. Швидше за все, як і на мажоритарних виборах-2012, партійний бренд гратиме дуже багато.

Отже моя порада – голосувати за Свободу, там багато достойних людей, яких я знаю не по іменам, а по їх справам, і не лише з Майдану, а за останні роки.

Потужна фракція Свободи в Київраді – це запорука контролю киян за Києвом, яка б більшість там не склалась.

Ви подивіться хоча б це відео.

Який рівень обізнаності щодо голосувань у свободівського кандидата!

Перевибори в Верховну Раду

Одразу після президентських виборів потрібно призначати парламентські. Думаю, що це аксіома для всіх крім комуністів і регіоналів.

Я дивився засідання Верховної Ради останні тижні – коаліційних голосів ледве вистачає на деякі правильні ініціативи. Регіонали і комуністи втратили страх, який був одразу після перемоги Майдану, тепер вони хочуть торгуватись, просувати свої антидержавницькі ідеї по здачі впливу терористам і проросійським агентам.

Мало того, що жоден відомий і впливовий ворог України не загинув! Жоден впливовий і відомий ворог України не сидить у в'язниці! Так вони ще нормально себе почувають і сміють сіяти довкола брехню та деморалізацію.

В той час коли іде війна, і навіть якщо це не відкрита агресія Росії (але не треба відкидати й такий розвиток подій), всі мають зрозуміти що тепер вся діяльність: економічна, інтелектуальна, політична, культурна – мають бути поставлені на основу підготовки до тотальної величезної війни. Лише тоді ми зменшуватимемо шанси на її початок та день за днем будемо збільшувати українську силу!