Слов'янська єдність? - Що за херня!

Із серії "От я часто думаю.."

Мулька про "слов'янську єдність" - мабуть найбільший ідіотизм, який мені доводилося чути. На якій такій підставі ми, кому випало грою долі народитися слов'янами, маємо "єднатися"? 

На цивілізаційній відсталості? - ну хіба що. 

Ще Френсіс Дворник (чех за походженням, до речі), писав, що "слов'яни вийшли на історичну арену Європи досить пізно". Тобто, якщо без евфемізмів: принаймні до VI століття їх ніхто за людей не вважав. Бо вони сподівалося відсидітися в своєму лісовому задуп'ї, але звідти їх усе одно витягали, відмивали і використовували як рабську силу.

Der Sklawe в перекладі з німецької означає "раб". Англійською - the slave. Випадковість, скажете? Я як філолог, у випадковості не вірю. 

Тож слов'янська єдність - "інтернаціонал нащадків рабів"? Ні, це без мене, screw you guys, I'm going home (Е. Картман).

Або, як казав безсмертний Адам Жоржевич, "я етого нє люблю".

От про "германську єдність" чи "англосаксонську" - ніхто не говорить. Бо живуть вони в своїх країнах, насолоджуються життям. І мають ту "єдність" десь. Тобто, єдність є - в планів спільних цінностей, індивідуалізму, комфорту, захищеності, поваги до особистості. Але це не значить, що головний біль англійця має бути головним болем шведа.

Слов'яни нічим не кращі і не гірші від інших. Даром, що вперше у них якась подобизна держави виникла в VII столітті. А човпилися між собою ще більше, ніж тевтони чи сакси. Понад те, кажуть, ніхто так талановито і з таким запалом не ворогує між собою, як "брати-слов'яни". У порівнянні з цим німецько-французькі конфлікти виглядають дитячими іграми в пісочниці. Хто хоче подробиць - серби з хорватами знають більше. Або (на жаль) ми з поляками. Або ми з поляками і литвою (білорусами) - проти Москви.

Наш князь Костянтин Острозький, православний, з таким натхненням проїхався катком по єдиновірним московитам під Оршею, що куди там ті Кресі чи Пуатьє. І не будемо казати при дамах, де кожна зі сторін мала "спільність мов", єдину віру і іншу муть "для третьокласників". Бо більше важили - і завжди важать - інтереси держави, ресурси, землі, люди. Вельтсраум, одним словом. А решта - то лише пропаганда для "гарматного м'яса", для тінейджерів допризовного віку і для обивателя з метою накрутити рейтинг перед черговими виборами.

В чому може справді бути "слов'янська єдність", зокрема східнослов'янська - це в тому, аби спільно (але кожен по-своєму, в межах власної країни) вчитися у Заходу (бо більше нема в кого - хто знає, "яка розумная цьому альтєрнатіва", хай поділиться секретом) жити по-людськи. І у тих, кому це вдалося. Поляки, чехи, словаки, словенці - навчилися, то й живуть як люди. І національні культури їхні від того не страждають.

Гаразд, якщо єднатися - то навколо кого? 

Москви? - нафіг, нафіг, уже було, прошу без мене.

Варшави? - вони ледве самі зі своїх злиднів вилізли, навіщо їм іще наші? Пожаліймо поляків! 

Праги? - те ж саме. У них, крім того, зараз "русскіх" (не плутати з нормальними росіянами) уже критична маса, не знають як їх здихатися.

Київ? От тільки не треба, гаразд? Не будемо, добре? Вся ця ахінея про "новий Єрусалим" і т. п. У себе спочатку в хаті сміття прибрати варто. І "донецьких" навчити міняти шкарпетки хоча би раз на день... А потім уже можна буде в "кирило-мефодіївців" гратися. 

Висновок: кожен має бути сам по собі. А єднання може бути лише на підставі спільних цінностей і інтересів.

І на цьому крапка.