З папою всіх нас

Новим папою став аргентинець італійського походження Хорхе Маріо Бергольо - він же його святість Франциск.

Фактично маємо голову світового християнства, бо хоча православні і протестанти йому не підлягають, але символом цієї конфесії є Рим, Ватикан і все, що з ними пов'язане. 1,2 млрд католиків - це вам не абищо. РПЦ і її українське дочірнє підприємство, УПЦ МП, нєрвно курят в сторонє. 

Авторитет минулого папи Бенедикта XVI багато в чому тримався на авторитеті його попередника і друга Іоанна Павла ІІ. Разом з тим, Бенедикту довелося розгрібати безліч скандалів, переважно сексуального характеру, якими католицька церква була багата останні кілька років. Та ж сама місія випадає тепер на Франциска. Гомо- і педоскандали - ледь не головна причина, через яку авторитет католицької церкви до становлення котрого долучився Іоанн Павло ІІ, сильно похитнувся. 

Взагалі католицька церква, навіть за визнанням її вірян, потребує реформ. Це зокрема стосується целібату. Вимоги скасувати целібат як застарілу норму звучали якраз у зв'язку із звинуваченнями на адресу деяких католицьких священиків у педофілії і гомосексуальних зв'язках. Бенедикт тоді виступив категорично проти. Від нинішнього папи теж ледве чи варто очікувати зміни позиції в питанні безшлюбності духовенства - зі слів західних ЗМІ він відомий як "терпимий консерватор" (цитую французький телеканал France 24). 

Навіть у наших найближчих сусідів - поляків - авторитет костьолу вже не такий, як раніше. В комуністичні часи належність до католицької церкви була символом опозиційності - так само, зрештою, як в "слов'янській" частині СРСР належність до православної церкви. Нині в тій же Польщі, як розповідав польський журналіст і соратник Леха Валенси, Адам Міхнік, ксьондзи у своєму бажанні повернути колишні церковні землі мало зважають на те, що там може стояти лікарня, чи дитсадок, чи школа. При тому костьол виступає за збереження так званого "костельного фундушу" в бюджеті країни, котрий був введений ще за часів комуністичної Польщі як компенсація за відібрані землі.   

Є й інші питання, які потребують вирішення в католицькій церкві. Зокрема, догмат про непогрішимість папи. З погляду навіть здорового глузду, церква - насамперед людська інституція, а людям властиво помилятися. Але "не вважається католиком той, хто не погоджується з папою" - так, здається, писав один з пап у часи середньовіччя (не пам'ятаю хто, вбий мене Бог з рогатки - здається Григорій VII). 

Так чи інакше, але поки що католицька церква залишається найбільш авторитетною в християнсткому світі. Навіть попри відтік віруючих або в атеїсти, або в інші конфесії. Поза тим, прибічників римо-католицтва може втішати та обставина, що в плані відтоку віруючих інші конфесії теж не становлять винятку. Православ'я теж, як видається, здає свої позиції. Мені наразі невідома жодна статистика з цього приводу, але агресивна і в'їдлива антиправославна риторика, присутня в інтернеті, стає, за моїми спостереженнями дедалі більш розповсюдженим явищем і навіть ледь не ознакою гарного тону. Тут даються взнаки і розкіш, у якій купаються православні попи, і незаконний обіг алкоголю, тютюну і дорогоцінних металів, на котрих жирує церква, і зрощення з гебешно-кримінальними державними структурами, і піар-скандали (як у випадку з "домальовуванням" через фотошоп натовпу вірян, які нібито великими натовпами прийшли на зустріч із Кирилом Гундяєвим у Харкові), і, зрештою, цей ідіотський скандал з дівчатками Pussy Riot, де церква постала не в найкращому світлі. 

Мені однак видається, що католицька церква саме через зазначені вище обставини має шанс наростити вплив. Адже бути католиком, або взагалі людиною західного християнства в православному оточенні - це вже стає певною мірою ознакою не лише опозиційності, але й цивілізаційної орієнтації в офіційно чи напівофіційно православних, але разом з тим тоталітарних країнах (якими є Росія, Білорусія, і в яку перетворюється Україна). І якби за нового папи костьол, відкинувши умовності, всерйоз зайнявся би прозелітизмом, він, як видається, мав би неабиякі шанси на успіх.