Як столичні вибори перетворилися у фарс

Останній тиждень у Києві “вибухнув” агітаційною кампанією кандидатів у депутати міської ради та претендентів на крісло міського голови.

Сотні тон агітаційної продукції, тисячі біл-бордів, багато годин телевізійних роликів, зустрічі і концерти, подарунки і відвертий підкуп. Все це – ціна настільки жаданого депутатського мандату, якого прагнуть бізнесмени й чиновники, громадські діячі й журналісти, пенсіонери і студенти.

Ось тільки за такий стислий проміжок часу не те, що переконати виборців у перевазі власної програми, а й познайомити їх з особою кандидата нереально. Столичні виборці знають тих політиків, які стояли на Майдані. Вони пам’ятають діяльність найбільш рейтингових політичних партій, під прикриттям брендів яких намагаються пройти до Київради кандидати з, м’яко кажучи, сумнівною політичною та бізнес-репутацією. Згадують мешканці столиці й останню повноцінну кампанію Миколи Катеринчука – “Геть “донецьких”!, після якої повноцінних масштабних інформаційних проектів у Києві не було взагалі.

Проте сонм претендентів на “булаву” нинішніх знають хіба що родичі, найближчі друзі й сусіди. Однак не виборці.

Тому й відтворює Інтернет-мережа картинку київських виборів, яка виглядає як у кривому дзеркалі. Кандидати займаються на власною рекламою, а елементарно “мочать” конкурентів. За принципом – або виборці обирали менш корумпованих політиків. Проте й тут “технологія” підкачала. Бруду за останній тиждень агітаційної кампаній вилилося стільки, що виборці елементарно втомилися від нього і уже не можуть сприймати його на віру. Та й не те, що на віру, уже й документальні підтвердження не допомагають.

Виходячи з цього, у певній виграшній позиції опинилися саме ті кандидати, про яких вже говорилося вище – які почали власну кампанію не за тиждень, а не припиняли її з моменту попередніх виборів. Мало хто може повірити, що Володимир Бондаренко може стати ефективним мером Києва, оскільки рішення балотуватися у столиці він прийняв лише у той момент, коли його призначили головою КМДА. Як і у те, що якийсь бізнесмен пише у власній листівці, що він “знає проблеми киян”. А яким чином він про них міг дізнатися, коли уже років як зо 20 їздить не у метро, а виключно у дорогій іномарці. Та й що таке комунальні тарифи він не знає.

Виходом для киян позбутися цього надокучливого кандидатського племені та привчити його згадувати про виборців не за тиждень-другий до виборів, а пам’ятати про власну громаду завжди – проігнорувати яскраві, але безсистемні гасла чергового “кіндер-сюрприза” та підтримати того кандидата, який вже довів роками власної діяльності, що проблеми Києва він знає і вміє вирішувати.