Війна vs. Федерація

Всі наче чекають поки віртуальні республіки донбаських гопників з часом визнають і можна буде далі жити своїм життям.

От Україна і на межі… Крим втратили і фактично забули. По суті, відбулося неофіційне визнання прав росіян на нього, а кримських татар кинули напризволяще попри те, що Україна зобов’язалася ними опікуватися. Що вже казати про важливі для економіки і оборони об’єкти, які тепер подаровані Росії. Про злочини попередньої влади теж вже мало хто згадує – не на часі кажуть. Треба спершу вибрати чергового брехуна-дармоїда, а тоді він все вирішить. Але злочинний режим це не одна особа, а ціла система. І ніхто не покараний, а більшість далі працює. Вони спершу трохи злякалися, але вже починають повертати свої позиції.
Війна на Сході зараз актуальніша, але й тут ефективних дій нема. Для вирішення проблем вигадали чергові безглузді переговори, але цей загальнонаціональний круглий стіл просто прикриття для перетворення України у федерацію. Нова влада успішно продовжує здавати території, але незначний тиск народу змушує їх це робити не так відкрито. Щоб все зробити легітимно і вигадують перемовини, на яких проукраїнські злочинці домовляються з проросійськими злочинцями. Хоча обом важливіші прибутки, а населення виступає просто стадом для цих фермерів. Та найбільшим розчаруванням є пасивність нібито патріотів. Що зробив Захід, зокрема Галичина? Нічогісінько. Ті, хто постійно кричав про свою супермісію порятунку України зараз наклали у штанці й вдають ніби їх то не стосується. Зрозуміло, що жертвувати собою заради совків не надто приємна річ, але для чого тоді було випендрюватися? 45 мільйонна Україна у кращому випадку «молиться» коли пару сотень дебілів вбивають людей і забирають нашу територію до чужої держави. Всі наче чекають поки віртуальні республіки донбаських гопників з часом визнають і можна буде далі жити своїм життям. Як на мене, то краще вже повноцінна війна. Росіяни постійно крали у нас ці землі й заселяли своїми алкашами з балалайками і знову дозволити це було б дурістю. А щодо жертв, то може це викличе обурення, але будьмо відверті – соціальна цінність жителів Донбасу значно менша за інших українців. Є безспірні статистичні факти того, що ці регіони з найвищою злочинністю, хворобами, алкоголізмом, жахливою екологією і тд. Тобто, середньостатистичний житель Донбасу приносить суспільству більше шкоди, ніж користі. По суті, вони вимирають через свій менталітет, чекаючи поки хтось їм на тарілочці принесе краще життя.
Замість закликів до боротьби проти бидла з автоматами нам впарюють гасло «Єдіная страна». Зараз це кричать такі самі дурні, що носили пиріжки беркутівцям на Майдані, а потім стали фаршем від їх рук. Ніяка вона не єдина, а скоро і взагалі може зникнути. За 23 роки наші бездарні керівники або нічого не робили, або дбайливо доглядали за грядочками з совковим бур’яном. І тепер ми маємо наслідки. Тільки от ніхто проблеми вирішувати не хоче, а більш-менш адекватні особи не мають підтримки населення. Чомусь безхребетний Сєня, контужений Віталік, брехливий Петя і хитра Юля та інші попри все є народними улюбленцями. Звичайно, їх критикують, але як голосувати, то відразу починається ниття про відсутність вибору. Як не побачать пику кандидата по зомбоящику чи на білборді, то й не будуть знати, що він є. Я вже мовчу про те, що більшість не цікавиться біографіями та поглядами політиків. Їм шоу подавай і дешеву ковбасу.
Звичайно, є і меншість, яка щось та й тямить у ситуації, але й вони часто ведуться на «народних месників» типу ПС, якими часто є малолітні неонацисти, що крім ідеології нічим не відрізняються від терористів на Сході. Зрештою, вимальовується невтішний висновок, що Україна ніколи не стане іншою з тими людьми, яких підтримує народ. Я постійно кажу про мазохізм українців… Вони мають те, на що заслуговують. Прикро, але Янукович, втрата Криму і події на Сході теж заслужені. А висновків досі нема.